Раніше у публікації «
Протистояння: Суди - ДАІ» вже було наведено низку рішень щодо судових спорів водіїв проти ДАІ за неправомірне накладення
НОВИХ ШТРАФІВ за порушення ПДР.
Продовжуючи дану рубрику, нижче наводяться окремі рішення АПЕЛЯЦІЙНИХ судів у найбільш поширених ситуаціях:
алкоголь за кермом, зупинка/стоянка, перевищення швидкості, рух по тротуару…
Алкоголь за кермом
Справа № 33-10/09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк
28 січня 2009 року
Суддя Апеляційного суду Волинської області Польовий М.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інваліда третьої групи, проживаючого по АДРЕСА_1, на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 05.09.2008 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Луцького міськрайонного суду від 05.09.2008 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення в виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів на один рік.
Згідно постанови судуОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 11.08.2008 року в 11 год. 00 хв., в с. Маяки керував автомобілем марки ЗІЛ, д.н.з. НОМЕР_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати. Посилається на те, що автомобілем не керував. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_2 і він як пасажир показував йому дорогу в с. Сокіл Рожищенського району. Він не знав про те, що ОСОБА_2 не має посвідчення водія. Коли в с. Маяки автомобіль зупинили працівники ДАІ і він їм показав своє посвідчення, на нього було складено протокол, що він в індивідуальному порядку навчав ОСОБА_2., який не мав посвідчення водія, водінню, і при цьому сам перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, про день і час слухання справи в суді він повідомлений не був.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавшиОСОБА_1, який скаргу підтримав, свідків, дослідивши матеріали справи приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами в стані сп'яніння, передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані сп'яніння, а так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 вмінялось порушення пункту 24.7 Правил дорожнього руху, що він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, навчав водінню в індивідуальному порядку ОСОБА_2., який на мав посвідчення водія.
В постанові суд зазначив, що притягнувОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху, що він безпосередньо сам керував автомашиною, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, тобто за порушення того пункту Правил дорожнього руху, який згідно протоколу про правопорушення йому в вину не вмінявся.
Допитані в апеляційній інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2 показали, що ОСОБА_1 в індивідуальному порядку ОСОБА_2. водінню не навчав, за кермом автомобіля не був, а знаходився в автомобілі як пасажир, що він не є власником транспортного засобу.
З врахуванням зазначеного, вважаю, що по справі не здобуто доказів, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, до адміністративної відповідальності він притягнутий безпідставно, а тому постанова суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Крім того, в порушення вимог ст. 268 КУпАП суд розглянув справу у відсутностіОСОБА_1
В справі відсутні достовірні дані, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 05.09.2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
Іменем України
26 серпня 2009 року
м. Ужгород
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Закарпатської області Крегул М.М., розглянувши апеляцію ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки АДРЕСА_1, на постанову судді Іршавського районного суду від 28 липня 2009 року про накладення адміністративного стягнення , -
встановив:
Постановою судді Іршавського районного суду від 28.07.2009 року ОСОБА_1, на підставі ч.1 ст.130 КУпАП притягнуто до відповідальності - на неї накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік, за те, що 06.07.2009 року о 03 годині 30 хвилин в.м.Іршава передала керування автомобілем ВАЗ 21112 д.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
На дану постанову ОСОБА_1 подала скаргу в якій свою винуватість у вчиненні правопорушення заперечує. Вважає, що постанова Іршавського суду є незаконною, так як не відповідає фактичним обставинам. Вказує, що в момент передачі автомобіля ОСОБА_2, а саме 05.07.2009 року о 19 годині, останній був тверезий. Про те, що ОСОБА_2 керував переданим йому транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння дізналася на слідуючий день від працівників ВДАІ, коли і отримала складений щодо неї протокол про адміністративне правопорушення за те, що нібито передала керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння. Просить постанову Іршавського районного суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляції, вважаю, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно протоколу ОСОБА_1 передала керування транспортним засобом ОСОБА_2 який перебував в стані алкогольного сп'яніння. Проте, в матеріалах справи відсутні достатні докази, якими підтверджується вина правопорушника. Так, протокол медичного огляду від 06.07.2009 року про встановлення стану сп'яніння ОСОБА_2 не відповідає вимогам Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я, зокрема, такий не є оригіналом, в ньому відсутні дані установи, де проводився огляд, посада особи, що проводила огляд та її підпис, а також печатка установи. Ксерокопія ніким не завірена.
Інших доказів того, що ОСОБА_2 керував автомобілем у стані сп'яніння і про це було відомо ОСОБА_1 у справі немає. Постановою від 06.07.2009 року начальника ВДПІ по обслуговуванню Іршавського району ОСОБА_3 на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП накладено стягнення - штраф у розмірі 510 гривень, що відповідає обставинам вчиненого нею правопорушення.
В справі відсутні також і дані про те, що ОСОБА_2 не має посвідчення водія.
З урахуванням викладеного постанова Іршавського районного суду від 28 липня 2009 року підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю за відсутністю і діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
п о с т а н о в и в:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити
Постанову Іршавського районного суду Закарпатської області від 28 липня 2009 року щодо ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП України, за відсутністю в її діяннях складу цього адміністративного правопорушення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
Справа № 33- 404 /09
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 вересня 2009 року
м. Вінниця
Суддя апеляційного суду Вінницької області Зайцев В.А., розглянувши за скаргою ОСОБА_1 та його клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження матеріали адміністративної справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14.07.2009 року ОСОБА_1. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на два роки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1. 08.06.2009 року о 6 год.45 хв. в с. Комар городі Томашпільського району керував автомобілем марки «ЗАЗ-110307», д.н. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп»яніння.
В апеляції ОСОБА_1 міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови, оскільки він вважає, що пропустив його з поважних причин, а також ставиться питання про скасування постанови як незаконної та закриття провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення районним судом його прав, порядку судового розгляду та неповне з»ясування обставин справи у зв»язку з позбавленням його можливості бути присутнім під час судового розгляду.
В судовому засіданні ОСОБА_1. свої вимоги підтримав, пояснивши, що розгляд справи проводився у його відсутність, про час і дату розгляду справи він не повідомлявся, а тому був позбавлений можливості надати пояснення, необхідні докази, скористатися своїм правом на захист. Суд першої інстанції не звернув на це уваги, порушив порядок судового розгляду, заочно визнавши його винним та необґрунтовано наклавши адміністративне стягнення. Після судового розгляду копію постанови не надіслав, про прийняте рішення не повідомив, чим знов порушив його права, внаслідок чого ним і був пропущений строк на апеляційне оскарження постанови. Зазначені обставини і причини пропуску строку вважає поважними, а тому просить поновити пропущений строк.
Заслухавши пояснення скаржника, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, розглянувши його клопотання, вважаю вищенаведені апелянтом обставини пропуску строку на апеляційне оскарження обгрунтованими, а тому причини пропуску ним цього строку необхідно визнати поважними та відновити пропущений строк.
Зважаючи, що під час судового розгляду не дотримано вимог ст.ст.268 та 279 КУпАП, внаслідок чого судом були порушені законні права ОСОБА_1, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Разом з тим, враховуючи, що з моменту вчинення ОСОБА_1. правопорушення на даний час сплив передбачений ст.38 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення, провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження та його апеляційну скаргу – задовольнити.
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 липня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення.
Дану постанову стосовно ОСОБА_1 – скасувати, а провадження у справі закрити.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2009 року
м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Дідика В.М., розглянувши апеляційну скаргу на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця м. Ужгород, АДРЕСА_1, -
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02 травня 2009 року, громадянин ОСОБА_1, цього ж дня, о 21:00 год., на автомобільній дорозі Ужгород - Львів поблизу с.Невицьке керував автомобілем Мерседес д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року громадянина України ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
В апеляційній скарзі, підтриманій в ході судового засідання, громадянин ОСОБА_1 просить закрити провадження в адміністративній справі відносно нього у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, мотивуючи це тим, що 02 травня 2009 року відпочивав в с. Оріховиця Ужгородського району. Після відпочинку, разом з дружиною ОСОБА_2, яка й керувала транспортним засобом, виїхали в район населеного пункту Невицьке Ужгородського району. Під час руху в радіаторі транспортного засобу закипіла вода, і дружина зупинила автомобіль на узбіччі дороги. Через деякий час біля автомобіля зупинився патруль міліції та склав відносно нього протокол про вчинення адміністративного правопорушення за ч.І ст. 130 КУпАП, ігноруючи пояснення ОСОБА_1. з приводу того, що він не керував транспортним засобом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_1., що були підтримані ним в ході судового засідання, суд приходить до наступних висновків.
Аналіз матеріалів адміністративної справи свідчить про відсутність будь-яких документів про повідомлення часу та місця розгляду адміністративної справи відносно ОСОБА_1, що відповідно позбавило його можливості взяти участь в ході судового розгляду та надати свої пояснення з приводу обставин керування транспортним засобом.
Відповідно до пояснень, наданих по суті правопорушення в протоколі, ОСОБА_1 стояв біля транспортного засобу на узбіччі дороги. До нього під'їхав автомобіль міліції; міліціонер попросив пред'явити посвідчення водія; на машині ОСОБА_1 не їхав.
Так, обставини правопорушення, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення в частині керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння громадянином ОСОБА_1, додатково жодними доказами не підтверджені, в протоколі не зазначено свідків адміністративного правопорушення, не взято до уваги пояснення самого громадянина.
Так, згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.ст. 245, 252 КУпАП, завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення і обов'язком органу, який її розглядає, є. зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Докази, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, цей орган оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на вищезазначене, а також враховуючи те, що вина громадянина ОСОБА_1. крім протоколу про адміністративне правопорушення нічим не підтверджена, сам громадянин заперечує факт керування
транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та наполягає на закритті провадження в справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про недоведеність особи у вчиненні адміністративного правопорушення, поверхневий розгляд судом першої інстанції всіх обставин справи та безпідставне притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, керуючись п.1 ст. 247, ст.ст. 293, 294, Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя апеляційного суду, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2009 року, згідно з якою гр.ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 130 КУпАП та призначено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати та закрити провадження в справі на підставі п.1 ч.І ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
27 липня 2009 року
м.Ужгород
СУДДЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ МИШИНЧУК Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні з участю особи, яка подала апеляцію - ОСОБА_1, апеляцію на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, приватного підприємця- перевізника вантажів, на утриманні неповнолітня дитина, жителя АДРЕСА_1
якого цією постановою притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.З КУпАП та накладено стягнення у виді позбавлення прав керування транспортними засобами строком на 5 років з оплатним вилученням транспортного засобу.
Згідно постанови судді ОСОБА_1. 13 травня 2009 року по вул. Капушанській в м. Ужгороді о 22-45 год. керував транспортним засобом автомобілем « Пежо», держномер НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Висновок судді у доведеності вини ОСОБА_1. ґрунтується на протоколі про адміністративне правопорушення від 13.05.2009 серії АВ № 090215, протоколом медичного огляду від 13.05.2009 № 1414 та матеріалами справи.
В апеляції ОСОБА_1 просить постанову судді скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Посилається на те , що як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і при розгляді справи , були порушені його права, передбачені ст. 268 КУпАП. Зокрема, що йому не були роз'яснені права, він був позбавлений можливості надати докази невинуватості та що суд визнав його винним без урахування фактичних обставин , а саме стягнення є надто суворе.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, який апеляцію підтримав , перевіривши матеріали справи , апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 278 КУпАП при підготовці справи до розгляду, суддя повинен вирішити питання зазначені у ній, а при розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 КУпАП зобов'язаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність та інші обставини , що мають значення для правильного вирішення справи. Однак суддя ці вимоги закону не дотримав.
Диспозиція частини 3 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені у ч. 1 цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння тощо.
Суддя виніс рішення у справі без урахування цих обставин. Зокрема правильність кваліфікації , а відтак доведеність винуватості за ч. З ст. 130 КУпАП у діях ОСОБА_1 у постанові не мотивовано. У матеріалах справи доказів про те, що на останнього двічі протягом року накладено адміністративне стягнення - немає.
Протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, на що суд уваги не звернув.
Таким чином справа розглянута на неповно з'ясованих обставинах, тому постанова судді є необ'єктивною і підлягає скасуванню, а протокол про адміністративне правопорушення - поверненню органу, що його склав для належного оформлення відповідно до вимог ст. 256, ст. 251 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
апеляцію ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанова судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 червня 2009 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. З ст. 130 КУпАП скасувати, а протокол про адміністративне правопорушення повернути органу, який його склав , для належного оформлення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
Справа №33-93/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 року
м. Луцьк
Суддя судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області Лозовський А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1. на постанову судді Володимир-Волинського міського суду від 16 березня 2009 року, якою ОСОБА_1ІНФОРМАЦІЯ_1народження, мешканця АДРЕСА_1, підприємця, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП України,-
В С Т А Н О В И В:
Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 2 600 (дві тисячі шістсот) грн.
ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що в порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України він 3 лютого 2009 року о 18 годині 40 хв. під час керування автомобілем «Тойота» НОМЕР_1по вул. Княгині Ольги в м. Володимир-Волинський Волинської області перебував в стані алкогольного сп'яніння.
У скарзіОСОБА_1 прохає постанову суду скасувати, провадження в справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки в той день алкогольних напоїв він не вживав, в момент коли до нього під'їхали працівники міліції він автомобілем не керував, а стояв біля воріт Володимир-Волинського КХП для в'їзду на стоянку даного підприємства. Працівники міліції, підійшовши до нього, сказали, що цей автомобіль арештований, а його необхідно доставити в медичний заклад для медичного огляду на стан сп'яніння, на щоОСОБА_1 відмовився, попросивши зачекати його адвоката. Працівники міліції його не послухали, викликали підмогу і силоміць посадили в службовий автомобіль. Після доставки до Володимир-Волинської ЦРЛ від проходження медичного огляду на стан сп'яніння він відмовився.
Перевіривши доводи скарги, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходжу до висновку про необхідність задоволення скарги.
Диспозиція ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до п.п. 2.6. Інструкції «Про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів» затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року N 114/38/15-36-18 якщо водій ухиляється від огляду, то в присутності двох свідків у протоколі про зазначене адміністративне правопорушення вказуються ознаки сп'яніння і дії порушника щодо ухилення від огляду, що є підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення, пояснень працівників міліції та очевидців події, самого ОСОБА_1., він 3 лютого 2009 року о 18 годині 40 хв. знаходячись в автомобілі «Тойота» НОМЕР_1по вул. Княгині Ольги в м. Володимир-Волинський Волинської області відмовився від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Від огляду на стан сп'яніння він відмовився і у Володимир-Волинській ЦРЛ, що підтверджується Протоколом №160 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 3 лютого 2009 року (а.с. 3).
Висновок про стан сп'яніння без проведення будь-яких аналізів, зроблений лікарем, викликає сумнів. Крім того, із доданої до скарги довідки головного лікаря Комунального закладу «Рівненського обласного центру психічного здоров'я населення» видно, що на час обстеження 4 лютого 2009 року о 12 годині 50 хв.ОСОБА_1 був тверезий.
Тому суддя Володимир-Волинського міського суду прийшов до передчасного висновку про те, що ОСОБА_1порушено вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
За таких обставин постанова судді підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1. складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Постанову судді Володимир-Волинського міського суду від 16 березня 2009 року щодо ОСОБА_1скасувати, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевищення швидкості
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2009 року
справа № 2а-84/09/0544
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Колеснік Г. А., Ястребової Л. В.
при секретарі судового засідання: Асєєвій Я. В.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу судовому засіданні ОСОБА_1 на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2009 року по адміністративній справі № 2а-84/09 за позовом ОСОБА_1 до 1) Старшого лейтенанта міліції - інспектора ДПС ВДАЇ м. Слов'янська Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Бахова Сергія Степановича 2) Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області про визнання дій незаконними, визнання Постанови № АН 028824 від 07.12.2008 року про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування, -
ВСТАНОВИВ:
29 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про оскарження постанови № АН-028824 по справі про адміністративне правопорушення до старшого лейтенанта міліції - інспектора дізнання ВДАІ міста Слов'янська Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області Бахова Сергія Степановича, Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області про визнання постанови № АН-028824 від 07 грудня 2008 року про адміністративне правопорушення незаконною, скасування постанови № АН-028824 від 07 грудня 2008 року по справі про адміністративне правопорушення, визнання дій інспектора дізнання ВДАІ міста Слов'янська Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області Бахова Сергія
Степановича по складенню постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН-028824
від 07 грудня 2008 року незаконними .
В обґрунтування позову зазначив, що 22 грудня 2008 року на його адресу поштою з відділу ДАІ м. Слов'янська надійшла копія Постанови № АН-028824 по справі про вчинення адміністративного правопорушення, яку склав інспектор дізнання ВДАІ міста Слов'янська Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Бахов Сергій Степанович 07 грудня 2008 року, в який записано, що ніби то він 07 грудня 2008 року о 09 годині 45 хвилин в м. Слов'янську по вул. Ленінградський перевищував встановлену швидкість руху на 22 км/год., чим порушив пункт 12.4 «Правил дорожнього руху» України і своїми неправомірними діями вчинив
правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпроАП України керував автомобілем, рухався зі швидкістю 83 км/г в населеному пункті, перевищивши тим самим дозволену швидкість на 23 км/г і своїми неправомірними діями вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КпроАП України, при цьому написано штраф 255 (Двісті п'ятдесят п'ять гривен). Також до постанови було додано дві копії фотографічних знімків невідомого йому автомобілю з невідомими державними номерними знаками. На одному із знімків внизу олівцем було написано «Ленінградська», на другому фотографічному, знімку було написано олівцем НОМЕР_1, що це означає, йому так і невідомо на час звернення до суду.
Позивач не згоден із такою Постановою, йому не зрозуміло яким чином він «перевищив встановлену швидкість руху на 22 км/год» та також в Постанові не вказано спосіб перевищення швидкості і він не міг бігти по вулиці з такою швидкістю, адже він не марафонський чи спринтерський бігун. Крім того в постанові не вказано старший лейтенант якого міністерства розглянув матеріали про адміністративне правопорушення, не вказано також хто і коли складав адміністративний протокол, він вважає, що адміністративний протокол взагалі не складався, адже він має бути складений в присутності правопорушника і тільки після цього може бути винесено Постанову по справі про стягнення у вигляді штрафу, не вказано на чию користь необхідно сплатити штраф, що свідчить про те, що на його думку Постанова не відповідає вимогам ст. ст. 283. 284 КпроАП України.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2009 року у задоволені позову було відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права.
Особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати з наступних підстав.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З матеріалів справи вбачається та в суді першої інстанції встановлене, що відповідач - Бахов С. С. 07 грудня 2008 року, згідно маршруту патрулювання здійснював нагляд за дорожнім рухом по вул. Ленінградській м. Слов'янська, за допомогою вимірювача швидкості «Візир». Знаходився він у межах міста. Фіксування велося у світлий час, прилад «Візир» знаходився у автомобілі. Також суду пояснив, що прилад автоматично фіксує перевищення швидкості більше 81 км/г, до цієї швидкості він не вмикається і рух транспортних засобів не фіксує. Після того як прилад встановлюється у автомобілі, виставляється відповідна програма на визначену швидкість, працівник ДАІ, в примусовому порядку на прилад не може вплинути, він спрацьовує тільки згідно заданої програми на перевищення швидкості. Крім того пояснив, що підчас фіксування автомобіль, у якому знаходився прилад був нерухомий. О 9 годині 45 хвилин вимірювачем швидкості „Візир" був зафіксований автомобіль «ТОYОТА РRАDО» державний номерний знак НОМЕР_1, який рухався з перевищенням швидкості, зменшуючи швидкість. На час початку фіксації приладом „Візир" швидкість автомобілю була 82 км/год, що на 22 км/год більше, ніж передбачено, протягом декількох секунд швидкість автомобілю зменшилася до 80 км/год. В подальшому був виявлений власник цього автомобілю - ОСОБА_1, була складена постанова.
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами ч.6 ст. 258 Кодекс України про адміністративні правопорушення у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Поняття “працюючих в автоматичному режимі” зазначеним Кодексом не визначено.
Згідно до абзацу третьому пункту 21 частини першої статті 11 Закону України “Про міліцію” із змінами, внесеними згідно із Законом N 586-VI від 24.09.2008р., міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Основні обов'язки міліції викладені у ст.10 Закону України “Про міліцію”, за приписами п.5 ч.1 якої міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них.
Згідно до вимог п. 7. 1 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України , затв. наказом МВС України від13.11.2006 N 1111, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2006 р. за N 1243/13117, ( чинної до 17.07.2009р.) працівник ДПС при несенні служби зобов'язаний: організовувати безпечний та безперешкодний процес дорожнього руху, попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи адміністративного впливу та примусу.
Аналогічні приписи містяться в Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.03.2009р. N 111, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 26 червня 2009 р. за N 576/16592, що набрала чинності з17.07.2009р. (надалі Інструкція від 27.03.2009р. N 111).
Дії працівників підрозділів ДПС при порушенні учасником дорожнього руху вимог ПДР визначені у п.16 Інструкції від 27.03.2009р. N 111, за приписами п. 16.6 якої за всіма виявленими порушеннями ПДР складаються протоколи про адміністративні правопорушення, які після закінчення зміни здаються командирові підрозділу ДПС, чи особі, яка його замінює, або працівникові, на якого покладено ці обов'язки, для реєстрації та передачі до відділів (відділень) Державтоінспекції МВС з обслуговування адміністративних територій міст, районів, районів у містах протягом однієї доби.
Виходячи з вищенаведених норм, колегія суддів приходить до висновку про те, що при несенні служби і виявленні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, працівник ДПС зобов'язаний - припинити адміністративне правопорушення та скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою тільки працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, тобто, без посередньої участі працівника ДПС , що несе службу, і без його волевиявлення. Зазначене узгоджується з положеннями ч. 6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що не було зроблено с таршим лейтенантом міліції - інспектором ДПС ВДАЇ м. Слов'янська Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Баховим Сергієм Степановичем.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 195-196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 206, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 березня 2009 року у справі № 2а-84/09 - скасуват и.
Позов ОСОБА_1 до Старшого лейтенанта міліції - інспектора ДПС ВДАЇ м. Слов'янська Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Бахова Сергія Степановича, Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області «про визнання дій незаконними, визнання Постанови № АН 028824 від 07.12.2008 року про адміністративне правопорушення незаконною та її скасування» - задовольнити.
Постанову старшого лейтенанта міліції - інспектора ДПС ВДАЇ м. Слов'янська Управління ДАЇ ГУМВС України в Донецькій області Бахова Сергія Степановича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпроАП України - скасувати.
Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпроАП України, у відношенні ОСОБА_1 - закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 жовтня 2009 року
справа № 2а-229/09/0540
зал судового засідання у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Білак С.В., Юрченко В.П.
при секретарі судового засідання Безруковій В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2009 року у справі №2а-229/09/0540 (суддя Трінька О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Старшого інспектора ДПС БДПС м.Донецька лейтенанта міліції Єгорова Владислава Івановича, Інспектора ДПС БДПС м.Донецька Риженкова Олександра Вікторовича, ГУ МВС УДАІ УМВС України в Донецькій області про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Петровського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року у справі № 2а-229/09/0540 позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково, внаслідок чого визнана протиправною бездіяльність Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області щодо несвоєчасного направлення Чорному Івану Тимофійовичу копії постанови про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. У задоволенні позову про визнання протиправними дій старшого інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Єгорова В.І. при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. на підставі фотознімків, зроблених за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир», без складення протоколу про адміністративне правопорушення; бездіяльності старшого інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Єгорова В.І. та інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Риженкова О.В. щодо невиконання ним службових обов'язків про забезпечення безпеки дорожнього руху, припинення адміністративних правопорушень у разі їх виявлення за допомогою спеціальних технічних засобів; скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. стосовно ОСОБА_1- відмовлено.
В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду справи Чорний Іван Тимофійович просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечували, вважають, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу, встановила наступне.
Постановою старшого інспектора ДПС БДПС м. Донецька Єгорова В.І. по справі про адміністративне правопорушення №АН053363 від 17.12.2008р. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 260 грн.
Частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлена відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підставою для прийняття наведеної постанови послужив висновок відповідача 1 про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, яке полягало у порушенні вимог п.12.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. N 1306, а саме: 17.12.08р. в 08год. 53хв. м. Донецьк пр. Ленінський - х.Широкий керував автомобілем SEAT IBIZA держ. номерНОМЕР_1та перевищив дозволену швидкість руху на 40км./год., рухався зі швідкистю 100км./год.
Пунктом 12. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. N 1306, встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.
В якості доказу, що засвідчує факт перевищення дозволеної швидкості руху, до постанови доданий фотознімок на якому зазначено, що автомобіль SEAT IBIZA, реєстраційний номер НОМЕР_1, 17 грудня 2008р. о 9 год. рухався зі швидкістю 100км./год.
Протокол про вчинення позивачем адміністративного правопорушення не складався.
Статтею 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
За приписами ч.6 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Копії постанови у справі про адміністративне правопорушення та матеріалів, зафіксованих за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, надсилаються особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня винесення такої постанови.
Постанова про адміністративне правопорушення №АН053363 від 17.12.2008р. не містить в собі відомостей про те, що вчинене позивачем правопорушення було зафіксовано за допомогою приладу, працюючого в автоматичному режимі. Відповідач 1 у судовому засіданні зазначив, що фотознімок був зроблений за допомогою радіолокаційного вимірювача швидкості “Визир”, який не працював в автоматичному режимі.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що відповідач, в даному випадку, зобов'язаний був скласти протокол про адміністративне правопорушення.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Тобто, необхідними елементами адміністративного правопорушення є протиправність та винність особи.
З доданого до оспореної постанови фотознімку неможливо достовірно встановити, що саме позивач, як власник, керував автомобілем, чи це була інша особа; де саме скоєне правопорушення, які дорожні знаки встановлені в цьому місці.
Колегія суддів зазначає, що швидкість руху 100 км/год, яка зазначена на фотознімку, не є такою, що тягне за собою відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, у разі руху автомобіля поза населеними пунктами.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що в порушення ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідачами не надано доказів, на підставі яких була б встановлена наявність саме в діях позивача складу правопорушення, яке передбачене ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За таких обставин, вимоги позивача про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. підлягають задоволенню.
Колегія суддів зазначає, що юридичне значення для позивача мають рішення, прийняті за результатами вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності, а не певні дії відповідачів по притягненню до адміністративної відповідальності, а тому колегія суддів вважає, що у задоволенні вимог позивача про визнання дій старшого інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Єгорова В.І. при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. на підставі фотознімків, зроблених за допомогою радіолокаційного відео записуючого вимірювача швидкості «Визир», без складення протоколу про адміністративне правопорушення протиправними слід відмовити.
Враховуючи, що матеріалами справи не доводиться вчинення позивачем адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності старшого інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Єгорова В.І. та інспектора ДПС БДПС ДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Донецька при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області Риженкова О.В. щодо невиконання ним службових обов'язків про забезпечення безпеки дорожнього руху, припинення адміністративних правопорушень у разі їх виявлення за допомогою спеціальних технічних засобів.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з частковим порушенням норм матеріального права.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Петровського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року у справі № 2а-229/09/0540 - задовольнити частково.
Скасувати постанову Петровського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року у справі № 2а-229/09/0540 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р.
Вимоги ОСОБА_1до Старшого інспектора ДПС БДПС м.Донецька лейтенанта міліції Єгорова Владислава Івановича, Інспектора ДПС БДПС м.Донецька Риженкова Олександра Вікторовича, ГУ МВС УДАІ УМВС України в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р. задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № АН 053363 від 17.12.08р., яку було винесено відносно ОСОБА_1
В іншій частині постанову Петровського районного суду м. Донецька від 24 квітня 2008 року у справі № 2а-229/09/0540 - залишити без змін.
***** ***** ***** ***** ***** *****
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк
23 жовтня 2009 року
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області Польовий М.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в АДРЕСА_1, на постанову Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2009 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою судді Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2009 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 540 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що о 16 год. 39 хв. 23.03.2009 року належний йому автомобіль «Мітсубісі», д.н.з. НОМЕР_1, на 115 кілометрі автодороги Устилуг-Луцьк-Рівне рухався зі швидкістю 164 км/год поза населеним пунктом, чим було порушено пункт 12.6 «г» Правил дорожнього руху України. Швидкість вимірювалась відеозаписуючим приладом «Візир» №0812430.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження постанови, оскільки справа розглянута у його відсутності, а про винесену постанову він дізнався лише 25.09.2009 року. Крім того, просить постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження по справі закрити. Посилається на те, що до адміністративної відповідальності притягнутий безпідставно, оскільки з перевищенням швидкості не рухався. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, автомобіль ніхто не зупиняв. При яких обставинах було сфотографовано автомобіль незрозуміло.
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи суд справу розглянув у відсутності ОСОБА_1
Про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дізнався 25.09.2009 року, а тому йому слід поновити строк для оскарження постанови суду, оскільки він пропущений по поважних причинах.
Відповідно до диспозиції ч.3 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою настає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину.
Суд же фактично притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП за те, що він є власником транспортного засобу, поклавшись як на доказ винуватості на рапорт працівника ДАІ, фотографію відеозаписуючого приладу «Візир», результати пошуку по БД.
Як вбачається із матеріалів справи, зупинка транспортного засобу не проводилася, протокол про адміністративне правопорушення не складався, питання про те, хто саме керував автомашиною не з’ясовувалося.
Із рапорта інспектора ДПС ДАІ та фотографії відеозаписуючого приладу «Візир» неможливо зробити висновок про те, в якому місці і при яких обставинах сфотографована автомашина, що зазначено швидкість саме цієї автомашини, що автомашиною керував ОСОБА_1, що фотозйомка була проведена в автоматичному режимі.
Суд не звернув уваги на ці обставини, притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП без достатніх підстав.
Оскільки по справі не доведено, що ОСОБА_1, керуючи автомашиною, перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2009 року.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 15 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю складу правопорушення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 жовтня 2009 року
м. Івано-Франківськ
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області Гандзюк В.П., розглянувши адміністративну справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2009 року,-
в с т а н о в и в :
Вказаною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканка АДРЕСА_1, громадянка України,-
притягнута до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
За постановою суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що 03.03.2009 року о 12год. 17хв. в с. Озеро Немирівського району Вінницької області на автодорозі Стрий-Тернопіль вона, керуючи транспортним засобом марки «NISSAN PRIMA STAR», державний номер НОМЕР_1, перевищила встановлену швидкість руху більш ніж на 50 км/год., тобто порушила Правила дорожнього руху України.
В поданій апеляції ОСОБА_1 просить поновити їй процесуальний строк на оскарження даної постанови місцевого суду та, посилаючись на незаконність постанови суду, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1, яка підтримала свою апеляцію, перевіривши матеріали справи, мотиви і доводи апеляції, вважаю, що вона підлягає до задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При розгляді цієї справи, суддя грубо порушив ці вимоги закону та постановив рішення без встановлення особи правопорушника.
Так ОСОБА_1 вказала на те, що ніколи не водила автомобіль, оскільки не має для цього ні навиків, ні водійського посвідчення. Автомобілем, який був зафіксований пристроєм фотофіксації як такий, що рухався із перевищенням швидкості, вона не користується і останній зареєстрований за ОСОБА_2
Зазначені пояснення підтверджені копією тимчасового реєстраційного талону, виданого ОСОБА_2 28.02.2008 року.
Відповідно до закону відповідальність за вчинене правопорушення може нести тільки та особа, яка умисно чи з необережності його допустила.
Матеріалами справи не доведено, а при апеляційному перегляді достовірно спростовано те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, а тому не могла перевищити встановлену максимальну швидкість руху.
Разом з тим, постанова судді є незаконною і тому, що вона постановлена без виклику в судове засідання особи, щодо якої розглядалася справа, винесена щодо неіснуючої особи «ОСОБА_3» та постановлена за межами встановленого строку притягнення особи до відповідальності.
За встановлених обставин, вважаю, що постанову судді слід скасувати, провадження в справі закрити.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
п о с т а н о в и в :
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити.
Продовжити процесуальний строк на оскарження постанови.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду від 18 червня 2009 року щодо неї – скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122 ч.3 КУпАП України.
***** ***** ***** ***** ***** *****
Справа №33-250/09
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Луцьк
13 жовтня 2009 року
Суддя Апеляційного суду Волинської області Матат О.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду від 3 червня 2009 року про притягнення її до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
Зазначеною постановою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, жителька м.Луцька, - визнана винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.З ст.122 КУпАП з накладенням на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 520 /п'ятсот двадцять/ гривень.
Її визнано винною в тому, що 6 квітня 2009 року вона, керуючи автомобілем «Тойота» НОМЕР_1 поза населеним пунктом на дорозі Харків-Сімферопіль, рухалась із швидкістю 141 км/год.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк для оскарження постанови, скасувати її та справу закрити. Вона зазначає, що ніяких повідомлень про вчинене правопорушення і про розгляд з цього приводу справи у суді вона не отримувала, 6 квітня 2009 року взагалі не користувалася зазначеним в постанові автомобілем, яким могли користуватися ще три особи, які мають на це відповідне право.
Перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржниці ОСОБА_2., який підтримав скаргу, приходжу до висновку про необхідність скасування оскарженої постанови та закриття провадження у даній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
З рапорта інспектора ДПС убачається, що він відеозаписуючим вимірювачем швидкості «Візир» зафіксував перевищення швидкості водієм належного ОСОБА_1 автомобіля без зупинки цього автомобіля. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, до якого типу віднесена ділянка дороги, де відбулася фіксація швидкості, не визначено.
Будь-які дані про сповіщення власника автомобіля з приводу правопорушення та про виклик його до суду в матеріалах справи відсутні.
Згідно ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол про вчинення такого правопорушення, один з примірників якого під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП протокол не складається у випадку, коли правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано спеціальними технічними засобами, працюючими в автоматичному режимі.
Те, що використаний у даному випадку спеціальний технічний засіб працював в автоматичному режимі, нічим не підтверджено.
Де саме відбулася фіксація швидкості руху автомобіля, з наявної у справі фотокартки встановити неможливо.
Згідно ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до
адміністративної відповідальності, наділена правами, спрямованими на її захист від обвинувачення. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Зазначені вимоги закону проігноровані як під час досудової процедури, так і під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Копія постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не була вручена або надіслана цій особі протягом трьох днів з дня винесення постанови, як того вимагає ч.1 ст.285 КУпАП.
З врахуванням наведених обставин строк на апеляційне оскарження постанови поновляється, сама вона скасовується із закриттям провадження у справі.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 постанови про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 3 червня 2009 року щодо неї скасувати і на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення провадження у справі закрити.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2009 року
м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Білак С.В., Гаврищук Т.Г.
при секретарі Безруковій В.М.
за участю сторін: позивача ОСОБА_1,
відповідач в судове засідання не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року по справі № 2-а-225/09 за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ м. Авдіївки ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до інспектора ВДАЇ м. Авдіївки ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року по справі № 2-а-225/09 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги мотивує невірним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, встановила наступне.
3 червня 2009 року відносно ОСОБА_1 було відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_1.
Відповідно до зазначеного протоколу 3 червня 2009 року о 19. год. 09 хв. у м. Авдіївці по вул. Леніна позивач, керуючи автомобілем SKODA octavia tour, державний номер НОМЕР_2, рухався зі швидкістю 90 км/год, чим перевищив дозволену швидкість на 30 км/год. та порушив п. 12.4 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Замирювання швидкості було здійснено вимірюваним пристроєм Беркут № 0809064.
На підставі зазначеного протоколу відповідачем було винесено постанову НОМЕР_3 від 03.06.09 по справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої на позивача було накладено адміністративне стягнення у розмірі 255 грн.
Зазначені обставини визнані сторонами під час розгляду справи в суді першої інстанції та доказуванню не підлягають.
Дослідивши обставини справи, судова колегія зазначає, що позивач, звертаючись до суду за захистом свої прав обґрунтовує свою позицію тим, що на момент складання протоколу він рухався із встановленою законом швидкістю. З доказами щодо перевищення ним швидкості він не згоден, оскільки на момент зупинки відповідачем його транспортного засобу, час на вимірювальному пристрої Беркут № 080264 не співпадав з часом його зупинки та мав розбіжності приблизно у 5 хвилин. Зазначені обставини він підтверджує показаннями свідків, яких зазначив в протоколі.
Згідно з положеннями ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до п. 2.7. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.02.2001 № 185 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 березня 2001 р. за № 272/5463 до протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (рапорти посадових осіб, заяви, пояснення правопорушників, потерпілих, свідків правопорушення, протоколи виявлення, знищення тощо).Кожний документ має свої реквізити (дату, адресу, назву, підпис, штампи, печатки тощо) і повинен відповідати своєму призначенню, містити достовірну інформацію, відповідати вимогам законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи в додатках до протоколу про адміністративне правопорушення відповідач зазначає постанову НОМЕР_3 та пояснення свідків. Разом з тим в матеріалах справи відсутні жодні пояснення свідків, які б були долучені до протоколу та підтверджували факт вчинення позивачем правопорушення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 161 КАС України Під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків , висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд першої інстанції під час розгляду справи не взяв до уваги те, що підставою винесення постанови про адміністративне правопорушення був лише протокол, проте пояснення свідків та інші докази, які б вказували та підтверджували факт скоєння позивачем правопорушення долучені відповідачем до матеріалів не були.
Дослідивши матеріали справи судова колегія приходить до висновку, що факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення належним чином доведений не був.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті постанови неповністю не довів обставини, що мають значення для справи, які він вважає встановленими, у зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року по справі № 2-а-225/09 за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ м. Авдіївки ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 17 липня 2009 року по справі № 2-а-225/09 -скасувати.
Позов ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ м. Авдіївки ОСОБА_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Постанову інспектора ВДАЇ м. Авдіївки ОСОБА_2 серія № НОМЕР_3 від 03.06.09 року про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. - скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення -закрити.
***** ***** ***** ***** ***** *****
Справа № 33 - 268/09
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Луцьк
15 жовтня 2009 року
Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області Лозовський А.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, жителяАДРЕСА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2009 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, -
В С Т А Н О В И В:
Даною постановою ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 520 гривень.
ОСОБА_1. притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 4 квітня 2009 року о 16 год. 52 хв. під час керування автомобілем марки «Фольксваген Пассат» реєстраційний номерНОМЕР_1 в с. Свидники Ковельського району рухався зі швидкістю 113 км/год., перевищивши швидкість руху в населеному пункті більш як на 50 км/год., чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху.
У скарзі ОСОБА_1. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки справа розглянута у його відсутності, а про існування даної постанови дізнався 28 вересня 2009 року. Крім того, просить постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП. Посилається на те, що до адміністративної відповідальності притягнутий безпідставно, оскільки перевищення швидкості не допускав. Протокол про адміністративне правопорушення не складався, автомобіль ніхто не зупиняв. При яких обставинах було сфотографовано його автомобіль незрозуміло.
Перевіривши доводи скарги, матеріали справи, приходжу до висновку, що скарга підлягає до задоволення.
Враховуючи те, що ОСОБА_1. постанову суду отримав 28 вересня 2009 року, що підтверджується матеріалами справи і вона йому не була направлена, а тому строк на апеляційне оскарження ним постанови суду підлягає поновленню, так як він був пропущений з поважних причин.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як убачається із матеріалів справи, будь-яких підтверджуючих документів про те, що ОСОБА_1. був повідомлений про час та місце розгляду адміністративної справи не має, чим було грубо порушено права останнього.
Відповідно до диспозиції ч. 3 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність за цією нормою наступає у випадку перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на п'ятдесят кілометрів на годину.
Суд фактично притягнув ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за те, що він є власником транспортного засобу, пославшись як на доказ його винуватості на рапорт інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС України у Волинській області та фотографію відеозаписуючого приладу «Візир» № 0812449.
Як убачається із матеріалів справи, зупинка транспортного засобу не проводилася, протокол на адміністративне правопорушення не складався, питання про те, хто саме керував автомобілем не з'ясовувалося.
Із рапорту інспектора ДПС взводу № 4 УДАІ УМВС України у Волинській області та фотографії відеозаписуючого приладу «Візир» № 0812449 неможливо зробити висновок про те, в якому місці і за яких обставин був сфотографований автомобіль, який належить скаржнику, що автомобілем керував саме ОСОБА_1. та що фотозйомка була проведена в автоматичному режимі.
Суд не врахував ці обставини і притягнув ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП без достатніх підстав.
Оскільки по справі не доведено, що ОСОБА_1. керуючи автомобілем, перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, постанова суду підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Строк на апеляційне оскарження постанови судді Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2009 року ОСОБА_1. поновити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Луцького міськрайонного суду від 15 травня 2009 року щодо ОСОБА_1. скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
***** ***** ***** ***** ***** *****
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 травня 2009 року
справа № 2а-9/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, у складі: головуючого судді: Нагорної Л.М.,
суддів: Стежко В.А., Суховарова А.В.
при секретарі судового засідання:
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу інспектора ДПС роти ДПС № 2 ОСОБА_1
на постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2009 року у справі
за позовом ОСОБА_2 до інспектора ДПС роти ДПС № 2 ОСОБА_1про визнання незаконним рішення посадової особи, -
в с т а н о в и л а :
05 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС роти ДПС № 2 ОСОБА_1, в якому просив визнати незаконною постанову НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП та скасувати її. Посилався на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови відповідачем порушені вимоги ст.. 256 КУпАП, не наведені, та не надані докази, як це зазначено в ст. 251,252 КАС України, в тому числі, не надано фото- або відео- доказів належності вимірюваної швидкості саме його авто, оскільки в той період разом з ним паралельно рухались інші транспортні засоби. Позивач також зазначав, що саме ОСОБА_1 не міг приймати рішення по адміністративній справі, оскільки він взагалі знаходився в службовому автомобілі та вів бесіду з іншим громадянином.
Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що дійсно інспектором ДПС ОСОБА_3 був зупинений автомобіль під керуванням позивача, оскільки на вимірювачі швидкості «Радіс» № 2620 була зафіксована швидкість його автомобіля - 138 км\час, час - 14. 38, показання таймеру +3.50 , він сам бачив, що автомобіль позивача рухався з великою швидкістю та був один і других транспортних засобів не було, і тому була зафіксована швидкість саме вказаного автомобіля.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені, визнана протиправною та скасована постанову НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року щодо накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2009 року, прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нову постанову, визнавши законною постанову НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Апелянт посилався на те, що перевищення швидкості автомобіля під керуванням позивача було зафіксовано за допомогою технічного приладу - вимірювача швидкості руху транспортних засобів «Радіс» № 2620, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому надання фото- або відео- доказів не є обов»язковим і не може бути покладено в основу рішення, як відсутність доказів правопорушення. А те, що позивач заперечував факт скоєння ним правопорушення, ніяк не може враховуватись судом як безперечний доказ відсутності цього правопорушення. Вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.. 251 КУпАП.
Заперечень на апеляційну скаргу позивачем не подавалось.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити та зазначав, що в його письмових запереченнях, наданих до суду першої інстанції, допущена описка щодо часу фіксування швидкості автомобіля. Також підтвердив суду, що прилад «Радіс» № 2620 не має функції фото- і кінозйомки, і тому ніякого фотографування автомобіля позивача не велось, однак на час фіксування швидкості автомобіля, він на трасі був один.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відносно ОСОБА_2 8.11.2008 року складено Протокол серії НОМЕР_2 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, в якому зазначено, що 28.11.08 р. о 14-45 на 332 км автомобільної дороги Харків-Сімферополь позивач управляв автомобілем БМВ-525 д.з. НОМЕР_3 та перевищив встановлену швидкість руху, рухався зі швидкістю 138 км\час. Швидкість вимірювалась приладом «Радіс» № 2620. До протоколу додаються постанова та рапорт ( а.с.14). В той же день відповідачем винесена оскаржувана постанова, відповідно до якої на позивача накладено штраф за скоєне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, в розмірі 340 грн. ( а.с.15).
Згідно ч.2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як слідує із матеріалів справи, в тому числі і матеріалів ДАІ про адміністративне правопорушення ( а.с.14-16) , відповідачем не надані докази того, що саме автомобіль БМВ-525 д.з. НОМЕР_3 під керуванням позивача перевищив швидкість, зафіксовану приладом «Радіс» № 2620, і саме у той час, який був зафіксований на приладі «Радіс» № 2620 і про який зазначив у запереченнях на позов відповідач - о 14годині 38 хвилин (а.с.18), оскільки, відповідно до протоколу та постанови - правопорушення позивачем скоєно о 14год. 45 хв., а прилад зафіксував час скоєння правопорушення - 14 год.38 хв. , не надано доказів тому, що прилад «Радіс» № 2620 є тим технічним приладом або технічним засобом, що має функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи він сам є засобом фото- і кінозйомки, відеозапису, не надано і будь-яких інших доказів, перелічених в ст.. 251 КУпАП, на підтвердження законності прийнятої відповідачем постанови НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.122 КУпАП в вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, а тому вона підлягає скасуванню.
Посилання апелянта на те, що перевищення швидкості автомобіля під керуванням позивача було зафіксовано саме за допомогою технічного приладу - вимірювача швидкості руху транспортних засобів «Радіс» № 2620, що це відповідає вимогам чинного законодавства, а тому надання фото або відеодоказів не є обов»язковим, колегією суддів визнається безпідставним, оскільки це є особистим судженням апелянта і протирічить положенням ст.. 251 КУпАП, та п.2.13 Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, де передбачено, що до протоколу, складеного з використанням показань технічних приладів, долучаються фото-, відео- або інші матеріали, на яких зафіксовані показання цих приладів, та довідкові матеріали про власника транспортного засобу або особу, яка має право керування цим транспортним засобом, чого не було зроблено в даному випадку.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують зроблений судом першої інстанції висновок.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу інспектора ДПС роти ДПС № 2 ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Постанову Якимівського районного суду Запорізької області від 05 березня 2009 року - залишити без змін.
Зупинка/стоянка
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 вересня 2009 року
м. Донецьк
справа № 2-а-150/09/0544
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ляшенка Д.В.
суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.
при секретарі судового засідання Агейченковій К.О.
розглянувши у відкритому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 25 лютого 2009 року по адміністративній справі № 2-а-150/09 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м. Слов”янську УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, третя особа Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області, про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
ВСТАНОВИВ:
19.01.2009г. до Слов'янського міськрайонного суду звернувсяОСОБА_1 з адміністративним позовом до інспектора ДПС ВДАІ м. Слов'янську Управління ДАІ ГУМВС України в Донецькій області Трощина І.М. про поновлення строку та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч.1 КУпАП .
В обґрунтування позовуОСОБА_1 зазначив, що 16.12.2008р., приблизно об 11 год., він керував транспортним засобом марки ЗАЗ. У салоні автомобіля їхала як пасажир Шевченко 3.1., а її господарська валіза знаходилася у багажнику автомобіля. Проїзджаючи по вул. Іскри м. Слов'янськ Шевченко 3.1 попросила його зупинити автомобіль, який він зупинив під кутком проїзної частини напроти буд. №27 по вул.. Іскра м. Слов'янськ між автомобілями. Ніякої дорожньої розмітки на проїзній частині не було, автомобілі, які стояли з правого та лівого боку, не надавали можливості з'ясувати обумовлену лінію, яка примикає проїзною частиною до тротуару. Відстань від передньої частини його автомобіля до сходин входу до магазину, розташованого на першому поверсі буд. №27, склала приблизно 10 метрів. Після зупинки автомобіля, Шевченко 3.1. вийшла із салону, при цьому забула забрати свою валізу з багажника, але у цей час до нього підійшов відповідач, вимагав документи на автомобіль, на підставі котрих виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Його пояснення, що ним було скоєна зупинка автомобіля, а не стоянка, працівники ДАІ до уваги не взяли.
Вважає, що постанова працівника ДАІ є незаконною, так як в протоколі та постанові зазначена вулиця де було скоєне правопорушення - вул. Лазаровича, на якій він ніяких правопорушень не скоював, п.15.9 ПДР не заперечує здійснювати зупинку транспортного засобу на тротуарах та на лініях примикання до проїзній частині к тротуару, він не скоював стоянку, а лише зупинився.
Постановою суду 1 інстанції у позові відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні позивач скаргу підтримав, а представники інших осіб, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули.
Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 ч.1 п.4 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Статтею 247 ч.1 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.256, 283 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові зазначається серед іншого, місце вчинення правопорушення, що є складом об”єктивної сторони правопорушення.
Згідно ст. 9-11 КУпАП України однією із обставин яка повинна бути доведена, це наявність вини.
Відповідно до змісту протоколу та постанови (а.с. 8,9) відповідачем не встановлений об”єктивний та суб”єктивний склад правопорушення, а саме зазначена вулиця де було скоєне правопорушення - вул. Лозановича, в той час як позивач скоїв зупинку на вул. Іскра м.Слов”янська, не зазначено про наявність вини ( умисне чи необережне порушення ПДР), а постанова не містить відомостей який пункт Правил дорожнього руху порушив позивач.
Відповідачем згідно приписів ст. 72 КАС України не доведено порушення ОСОБА_1 вимог п. 15.10 “в” ПДР, так як на наданих суду фотознімках, де був зафіксований автомобіль яким керував позивач, не вбачається межі між тротуаром та дорогою(а.с.29).
За таких обставин колегія суддів не вважає доведеним скоєння позивачем правопорушення, за яке на нього оскаржуваною постановою накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн., а тому вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195-196,198,202,205,207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- задовольнити і постанову Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 25лютого 2009р. по справі № 2а-150/09- скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1до Інспектора ДПС ВДАІ м. Слов”янську УДАІ ГУМВС України в Донецькій області задовольнити і визнати протиправним та скасувати постанову № АН 042654 від 16.12.2008р. про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення , передбаченого ст. 122 ч.1 КУпАП.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України понесені судові витрати в сумі 10 грн. 20 коп.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2009 р.
Справа № 2-а-1102/09/1801
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді:
Суддів:
за участю секретаря судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білопільський районний суд Сумської області від 30.03.2009р. по справі № 2-а-1102/09/1801
за позовом ОСОБА_1
до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області
про скасування постанови,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Управліннядержавної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі за текстом – УДАІ ГУМВС України в Сумській області, відповідач) та просив постановити рішення, згідно якого скасувати постанову серії ВМ №023362 від 07.02.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, яким на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.
Постановою Білопільського районного суду Сумської області від 30 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
ОСОБА_1, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими та порушення норм процесуального права, а саме: ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 159, 161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 07.02.2009 року інспектором взводу ДПС ВДАІ м. Суми молодшим сержантом Шевченком А.О. було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, згідно якого позивач у вищезазначений день по вул. Б.Шлях в м. Суми о 10 год. 30 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-2108 державний номер НОМЕР_1 здійснив зупинку на зупинці громадського транспорту висадки пасажирів, чим порушив пункт 15.9 "е" Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно з ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.8).
Тоді ж, 07.02.2009 року, інспектором взводу ДПС ВДАІ м. Суми молодшим сержантом Шевченком А.О. було винесено постанову серії ВМ №023362, згідно якої на ОСОБА_1 за вчинення вищевказаного правопорушення було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. на користь держави (а.с.7).
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з доведеності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
Колегія суддів не погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, в даному випадку УДАІ, якщо воно заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність самого факту вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП, зазначаючи при цьому, що зупинку здійснив більше, ніж за 30 метрів від посадкового майданчику для зупинки маршрутних транспортних засобів.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на раптово виниклу технічну несправність транспортного засобу, яким він керував, а саме - виходу з ладу автомобільних двірників на лобовому склі та погані погодні умови в цей день (дощ), що викликало небезпеку продовження керування автомобілем, в підтвердження чого надав довідку Сумського обласного центру з гідрометеорології (а.с.24).
Тобто фактично ОСОБА_1 посилається на наявність крайньої необхідності.
При цьому, відповідно до ст.17 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Визначення крайньої необхідності наведено в ст.18 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Згідно п.4 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не надано в суд першої та апеляційної інстанції доказів, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач.
Враховуючи, що з протоколу про адміністративне правопорушення та оскаржуваної постанови вбачається, що позивач був не згоден з наявністю факту вчинення ним відповідного правопорушення, колегія суддів вважає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1
При цьому, пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть бути використані як доказ по справі з тих підстав, що він є заінтересованою особою, оскільки на той час працював інспектором того ж відділення ДАІ, що й інспектор, який склав протокол про адміністративне правопорушення та виніс оскаржувану постанову.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, а судом першої інстанції при постановлені рішення по справі було порушено норми процесуального права, а саме ч.2 ст.71 КАС України, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Білопільський районний суд Сумської області від 30.03.2009р. по справі № 2-а-1102/09/1801 скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування постанови задовольнити.
Постанову серії ВМ №023362 від 07.02.2009 року по справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. в дохід держави - скасувати.
***** ***** ***** ***** ***** *****
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 липня 2009 р.
справа № 2-а-359/09/1231
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Лях О.П.
суддів Арабей Т.Г., Білак С.В.
при секретарі Козловій О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 19 березня 2009 року у справі № 2-а-359/09/1231 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м. Брянки про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне стягнення ,-
В С Т А Н О В И Л А:
16.02.2009 року позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що 1 лютого 2009 року він на вимогу працівників ДАІ здійснив зупинку транспортного засобу менше ніж за 30 метрів від зупинки маршрутних транспортних засобів . По даному факту було складено протокол, з яким він не погодився та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення .
Постановою Стаханівського міського суду Луганської області від 1 лютого 2009 року у задоволені позову було відмовлено у зв'язку з пропущенням строку для звернення до адміністративного суду .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права , та задовольнити його позовні вимоги.
В судове засідання сторони не з'явилися, про дату та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Судом першої інстанції установлено, що відповідачем 1 лютого 2009 року складено протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача, який 1 лютого 2009 року о 15 - 05, керуючи автомобілем ВАЗ 2109 здійснив зупинку транспортного засобу на відстані ближче 30 метрів від зупинки маршрутних транспортних засобів, тобто вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Постановою від 1 лютого 2009 року на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск строку звернення до суду позивачем без поважних причин та з цих підстав відмовив в задоволенні позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.1) 04 лютого 2009 року позивачем сплачено судовий збір, що надається до позовної заяви, копія лікарняного підтверджує, що позивач дійсно не мав можливості вернутися своєчасно до суду у зв'язку з хворобою матері.
Крім того, суд першої інстанції розглянув справу про скасування постанови за відсутності в матеріалах справи оскаржуваної постанови від 1 лютого 2009 року.
Згідно до приписів частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно частини 2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач вже під час складання протоколу зазначив, що він здійснив зупинку саме на вимогу працівників ДАІ , які рухалися в зустрічному напрямку.
Відповідачем навпаки, не надано доказів вчинення позивачем правопорушення, не надано знімки зафіксованого порушення, які повинні містити інформацію про місце, час скоєння порушення та чітке зображення автомобіля порушника. А тому підстави для висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП - відсутні.
Частиною другою статті 162 КАС України встановлено перелік повноважень суду під час вирішення справ, частина третя цієї статті надає адміністративному суду пов¬новаження про прийняття іншої постано¬ви (не передбаченої переліком), яка б га¬рантувала дотримання і захист прав, сво¬бод, інтересів людини і громадянина, ін¬ших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначена норма доз¬воляє адміністративному суду з метою за¬безпечення гарантії прав, свобод, інтересів людини і громадянина стосовно прийнят¬тя постанови у справах щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення застосовувати положен¬ня статті 293 КУпАП, за змістом якої суд під час розгляду позову на постанову у справі про адміністративне правопору¬шення перевіряє законність та обґрунтова¬ність прийнятої постанови і приймає одне з рішень: про залишення постанови без зміни; скасування постанови і направлен¬ня справи на новий розгляд; скасування постанови і закриття справи; зміну заходу стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за ад¬міністративне правопорушення, з тим, од¬нак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням нової про часткове задоволення позовних вимог позивача та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202 ч. 2 п. 4, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Стаханівського міського суду Луганської області від 1 лютого 2009 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Інспектора ДПС ВДАІ м. Брянки ОСОБА_2 про визнання дій неправомірними та скасування постанови про адміністративне стягнення - задовольнити частково.
Поновити строк для звернення з адміністративним позовом ОСОБА_1
Постанову ВВ№ 042247 від 01.02.2009 року по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 статті 122 КУпроАП - скасувати, провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
***** ***** ***** ***** ***** *****
П О С Т А Н О В А
Іменем України
м. Донецьк
11 березня 2009 року
справа № 2-а-54 /08/0502
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Нікуліна О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Андрусенко Валентина Миколайовича на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року по справі №2-а-54/08 за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2008 року позивач звернувся з позовом про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постановою Амвросіївського районного суду Донецької області від 29 грудня 2008 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
З постановою суду першої інстанції не погодився позивач по справі та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню з наступним задоволенням позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного.
09.12.2008 року, о 14.30, ОСОБА_1. керуючи автомобілем ВАЗ 21063, д\н НОМЕР_1, здійснив стоянку на тротуарі. З пояснень правопорушника у протоколі вбачається, що він під'їхав до дверей магазину „Солди" щоб загрузити цемент.
Постановою інспектора ДАІ Володченко О.М. ОСОБА_1. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
З наданої інспектором ДАІ фотографії вбачається, що ОСОБА_1. дійсно здійснив стоянку автомобіля на тротуарі. З боку магазина „Солди" є під'їзд для автомобілів для завантаження товарів.
Таким чином, суд вважав, що протокол відносно ОСОБА_1. складено правомірно. Стягнення накладено відповідно до санкції ч.і ст.122 КУпроАП. Підстав для визнання постанови про притягнення ОСОБА_1. до адміністративної відповідальності неправомірної суд не вбачав.
Проте, колегія суддів на може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; змінити постанову суду; скасувати її та прийняти нову постанову суду; скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі; визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі; скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд першої інстанції неповно з*ясував обставини справи, що потягло ухвалення незаконного судового рішення.
Позивач як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і в апеляційній інстанції наполягав на тому, що мала місце зупинка, а не стоянка транспортного засобу.
Протокол про адміністративне правопорушення, що мається у матеріалах справи, не містить визначення часу, протягом якого автомобіль ОСОБА_1 перебував без руху біля магазину «Солди». Вказана обставина є суттєвою, оскільки від неї залежить наявність ознак складу правопорушення в діях ОСОБА_1 та вона під час розгляду справи взагалі не встановлювалася.
З додатків до протоколу про адміністративне правопорушення ( фотографічна картка місця події) випливає, що тротуар взагалі відсутній. Мається замощення безпосередньо перед магазином «Солди».
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм матеріального права під час вирішення справи, тобто наявні підстави для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів ,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Амвросіївського районного суду Донецької області від 29 грудня 208 року по справі за позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити повністю.
Постанову Амвросіївського районного суду від 29 грудня 2008 року - скасувати.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення за ст. 122 ч. 1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 - скасувати, в зв*язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Повернути ОСОБА_1 сплачені ним 30 грудня 2008 року грошові кошти в сумі 255 гривень на порушення ПДР до місцевого бюджету м. Амвросіївка Донецької області, за кодом:34686914, розрахунковий рахунок 33111336700116, МФО банку 834016.
Рух по тротуару
У Х В А Л А
Іменем України
16 червня 2009р
Справа 2а-314/09
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів : головуючого -судді Колеснік Г.А., суддів Ястребової Л.В.., Ляшенко Д.В.., при секретарі - Агейченковій К.О.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ДАІ Антрацитівського району Луганської області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ,-
за апеляційною скаргою інспектора ДАІ м. Антрацит на постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13.03.2009року ,-
В С Т А Н О В И В:
Постановою ДАІ Антрацитівського РВ від 31.01.2009 року позивач притягнутий до адміністративної відповідальності по ст. 122 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - у вигляді штрафу в розмірі 255 гривен.
Згідно постанови ДАІ позивач 31.01.2009 року о 8год 50 хв. по вул.. Петровського у м. Антрацит в порушення п.11.13 Правил дорожнього руху рухався по тротуару.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання постанови про накладення на нього адміністративного стягнення -штрафу, неправомірним та скасування постанови. Стверджував , що на автомобілі довіз сина до дитячої поліклініки , не рухався і знаходився у автомобілі . Ніяких знаків , забороняючих зупинку біля поліклініки, не було. В протоколі невірно вказано, що він рухався по тротуару.
Постановою місцевого суду від 13.03.09р позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанова інспектора ДАІ скасована .Суд виходив з того, що позивачем не були порушені Правила дорожнього руху, що прилегла територія до будівлі дитячої поліклініки є елементом пішохідної зони і проїзд чи зупинка в цій частині не заборонена.
За це не прер6дбачена адміністративна відповідальність.
На постанову відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Обґрунтував тим, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи , що призвело до неправильного вирішення спору . Суд невірно вказав , що місце , де проїзджав позивач є пішохідною зоною а не тротуаром..У пішохідну зону в,їзд дозволяється тільки транспортним засобам , що обслуговують громадян і підприємства , які розташовані в зазначеній зоні, а також транспортним засобам , що належать громадянам, які проживають або працюють в цій зоні.
У судове засідання апеляційного суду сторони не прибули , повідомлені про час розгляду скарги належним чином . Відповідачем надіслана заява про розгляд справи за їх відсутністю.
Судова колегія , перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна , винна дія чи бездіяльність , яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне , всебічне, повне і об,єктивне з,ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення обв,язково зазначається окрім інших даних , відомості про правопорушника, час і місце вчинення і суть адміністративного правопорушення , нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвище , адреси свідків, пояснення правопорушника. Протокол підписується особою, яка його склала, особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, при наявності свідків, може бути підписаний і цими особами.
В порушення цих вимог Закону при складанні протоколу від 31.01.2009 року інспектором ДПІ, фактично не вказано даних про свідків а також про те, що інспектором здійснювалась фіксація шляхом фотографування міста події.
Таким чином, посилання в апеляційні скарзі на вказані докази / протокол , фотоз,ємка/ є необгрунтованим і не може прийматися до уваги.
Згідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у адміністративних справах про протиправність рішень чи бездіяльність суб,єкта владних повноважень обов,язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не навів належних доказів тому , що рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнято у відповідності до вимог закону. В самої постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не міститься посилань на будь-які докази скоєння правопорушення позивачем.
Як встановлено судом першої інстанції , вказана територія , на якій перебував автомобіль позивача , не є тротуаром а є - пішохідною зоною. Диспозиція частини 1 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення не пере6дбачає відповідальності за проїзд чи стоянку на пішохідній зоні. Передбачена відповідальність за рух тротуарами та пішохідними доріжками.
Тому судова колегія апеляційного суду вважає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулося з порушенням норм законодавства , а судом першої інстанції при розгляді позову про скасування постанови про притягнення зроблені відповідні висновки обставинам справи , з дотриманням норм матеріального та процесуального права і тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню а постанова суду не підлягає скасуванню .
В той же, час судом першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково вказано про закриття провадження по адміністративній справі, що суперечить матеріалам справи, оскільки адміністративна справа розглянута адміністративним судом по суті. Тому вказане речення треба виключити з тексту постанови суду .
Керуючись ст. 198,ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу інспектора групи дознання ВДАІ з обслуговування м. Антрацит при УДАІ ГУ МВСУ в Луганській області - залишити без задоволення.
Постанову Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 13 березня 2009 року про задоволення позову ОСОБА_1 - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови пункт 4 - про закриття провадження по адміністративній справі.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Крім того, слід звернути увагу на досить цікавий документ Апеляційного суду м.Києва – УЗАГАЛЬНЕННЯ судової практики застосування судами Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" від 24 вересня 2008 р. N 586-VI.
Даний документ стосується справ щодо порушення Правил дорожнього руху. У ньому розкриваються основні причини скасування постанов судів нижчих інстанцій, проблемні питання, що виникають при вирішенні спорів, та статистична інформація. Що тут говорити,
читайте документ далі..
В. Зломинога
