Парламентська Асамблея Ради Європи неодноразово закликала органи влади України покращити доступ до правосуддя шляхом запровадження системи безоплатної правової допомоги у відповідності зі стандартами Ради Європи та практикою Європейського Суду з прав людини.
З метою забезпечення виконання Україною зобов’язань щодо утворення ефективної системи безоплатної правової допомоги, визначених у Резолюції № 1466 (2005) „Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною” від 5.10.2005р. та Висновку № 190 (1995) щодо заявки України на вступ до Ради Європи від 26.09.1995 р., Наказом Міністерства юстиції України від 24.01.2006 р. № 58/7 „Про заходи щодо реформування безоплатної правової допомоги” було створено Раду з координації реформи безоплатної правової допомоги.
Міністерство юстиції здійснює потужну роботу з надання безоплатної правової допомоги малозабезпеченим верствам населення.
Національний інститут стратегічних досліджень відзначав, що впровадження нової організації надання гарантованої правової допомоги є тривалим процесом, який потребує вирішення наступних проблем:
1. Низький рівень якості безкоштовних правових послуг
Головними чинниками низької якості безоплатних правових послуг є:
- неефективна система підготовки юристів
В умовах лібералізації ринку юридичних послуг, коли підприємницькі інтереси правників починають домінувати над інтересами права, а «право» стає об’єктом підприємницької діяльності, з метою забезпечення правових потреб громадян необхідно удосконалити систему підготовки юристів та запровадити додаткові вимоги до випускників вищих юридичних закладів.
- недостатньо високі вимоги до суб’єктів надання правової допомоги
Діюче законодавство України передбачає більш менш адекватні вимоги лише відносно кваліфікації адвокатів. Адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Вимоги до кваліфікації фахівців у галузі права обмежуються лише наявністю вищої юридичної освіти.
Крім того, Закон „Про соціальні послуги” від 19 червня 2003 року надає право фізичним особам здійснювати весь спектр юридичних послуг у тому числі адвокатської допомоги при отриманні ними відповідної освіти у сфері соціальної роботи або іншої відповідної спеціальної освіти.
2. Недостатнє фінансування безоплатної правової допомоги
Створення системи якісної безоплатної правової допомоги виявляється неможливим без достатнього фінансового стимулювання. Однак, розмір видатків з Державного бюджету 2007 року на „Надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави” не змінився з 2005 року і складає 1 960,9 тис. грн.
Залишається не вирішеною проблема фінансування адвокатів у кримінальних справах за призначенням, що теж відбивається на якості їх послуг. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів “Про затвердження Порядку оплати праці адвокатів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави” від 14 травня 1999 р. № 821 розмір оплати праці адвокатів за робочий день не змінився та становить 15 гривень. Крім того, отримання оплати за свою працю ускладнено обтяжливою процедурою збирання документів для підтвердження відпрацьованого робочого часу.
3. Недосконале правове регулювання надання адвокатами безоплатної правової допомоги:
- зволікання з прийняттям сучасного Закону „Про адвокатуру”
Нова редакція Закону „Про адвокатуру” має вирішити проблеми організаційно-правової структури адвокатури і забезпечити якісну і доступну правову допомогу громадянам України. Однією із перешкод доступу громадян до адвоката для одержання безоплатної правової допомоги є відсутність у деяких регіонах адвокатських об’єднань. На розгляді Верховної Ради України знаходяться два проекти нової редакції Закону про адвокатуру: № 2421-1 від 08.11.2006 р. та № 2421 від 26.10.2006 р., яким поки що не вдалося запропонувати оптимальний варіант процедури вступу в адвокатські об’єднання у випадку встановлення обов’язкового членства адвокатів у цій організації.
- непрозорий процес призначення адвокатів для надання гарантованих правових послуг
За чинним Кримінально-процесуальним кодексом процедура призначення адвокатів для надання безоплатної правової допомоги передбачає вирішення питання призначення захисника особою, яка провадить дізнання, слідчим або судом. Це призводить до порушення права затриманого на вибір правової допомоги.
4. Відсутність Закону „Про безоплатну правову допомогу”
Треба зазначити, що підготовка проекту Закону “Про безоплатну правову допомогу”, який розробляє Міністерство юстиції України, ще триває, а строки його подання було перенесено на 10 грудня 2008 року за дорученням Кабінету Міністрів від 30 березня 2007 року № 25/1/121/1-06. Зрозуміло, що автори законопроекту мають прийняти дуже відповідальне рішення: обрати оптимальну для українських реалій модель безоплатної правової допомоги, яка б відповідала європейським нормам та стандартам в галузі захисту прав людини. Однак, подальше затягування прийняття головного для системи безоплатної правової допомоги закону унеможливлює її впровадження, оскільки без його прийняття залишаються за межами правового регулювання:
- критерії визначення суб’єктів отримання безоплатної правової допомоги;
- перелік видів правової допомоги та стандартів якості правових послуг;
- організація ефективного управління та фінансування системи безоплатної правової допомоги;
- статус суб’єктів надання гарантованої правової допомоги;
- порядок реалізації особами права на безоплатну правову допомогу;
- відповідальність за невиконання законодавства у сфері надання безоплатної правової допомоги.
Крім того, на сьогодні у всесвітній електронній мережі існує багато форумів та сайтів, на яких пересічним громадянам та фахівцям в галузі права пропонується отримати відповіді на їхні запитання, це зокрема:
- Інтернет-адвокат і т.д.
В. Зломинога