Прокурор просив задовольнити позов з тих підстав, що відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти від 02.06.2006 при нарахуванні та виплаті заробітної плати встановлено завищення витрат на оплату праці внаслідок недотримання вимог законодавства на суму 1660 грн., з яких повернуто лише 127,84 грн.
Однак, такі позовні вимоги прокурора не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Строк позовної давності.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди. Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.
Прокурор у позовній заяві посилається на те, що днем виявлення заподіяної шкоди директором школи слід вважати день надходження листа з прокуратури Чернігівської області до прокуратури Ічнянського району щодо вирішення питання ініціювання цивільного позову. У зв’язку з цим прокурор вважає, що встановлений річний строк для подання позову ним не пропущений.
Однак, з такою позицією прокурора суд не погоджується.
Пленум Верховного Суду України, закликаючи суди до однакового тлумачення та застосування окремих норм права, у своїй постанові №14 від 29.12.92 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз’яснив судам, що днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власнику або уповноваженому ним органу стало відомо про наявність шкоди, заподіяної працівником. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації, слід вважати день підписання відповідного акта або висновку (абз.2 п.20 Постанови). Оскільки, виявлення шкоди було встановлено в результаті ревізії фінансово-господарської діяльності відділу освіти Ічнянської РДА, днем виявлення такої шкоди необхідно вважати день підписання відповідного акту ревізії, зокрема акту №25-03-21 від 02.06.2006. Отже, суд бере до уваги те, що днем виявлення шкоди є 02 червня 2006 року, і саме з цього дня почався відлік річного строку для звернення до суду з поданим позовом, і закінчився 03 червня 2007 року. Таким чином, позовну заяву до директора школи подано прокурором з пропуском строку позовної давності.
Враховуючи зазначені обставини, пропущення строку позовної давності має вирішальне значення для вирішення справи і є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора в інтересах держави в особі позивача.
Докази.
Прокурор у позовній заяві просить стягнути з директора школи шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, в сумі 1532,16 грн. Позовну вимогу прокурор мотивує п.2 ст.133 КЗпП України, а саме зазначає, що за шкоду заподіяну зайвими грошовими виплатами підприємству, установі, організації матеріальну відповідальність у межах прямої дійсної шкоди несуть винні у цьому керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники.
Тобто, прокурор дотримується позиції, що на директора школи покладено відповідальність за шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, у межах прямої дійсної шкоди.
З такими доводами прокурора та позивача суд погодитись не може, оскільки, вони не містять обґрунтування та не підтверджені належними доказами.
Предметом доказування у даному спорі є розмір відшкодування шкоди, заподіяної зайвими грошовими виплатами.
Згідно, п.2 ст.133 КЗпП у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть… керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами…Тобто, межа відповідальності директора школи – середній місячний заробіток, а не пряма дійсна шкода (як зазначив прокурор у позовній заяві).
Згідно ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Однак, жодного належного доказу щодо предмету доказування (середнього місячного заробітку директора школи) у матеріалах справи немає.
Таким чином, прокурор при написанні та поданні до суду позовної заяви навмисно спотворив норму пункту другого статті 133 Кодексу законів про працю України з метою введення суду в оману та ухилення від належного доказування розміру межі відповідальності директора школи.
У відповідності до ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Ні прокурор, ні позивач не надали суду належних доказів розміру середнього місячного заробітку відповідача, тобто – предмета доказування у справі. У зв’язку з цим суд не бере до уваги доводи, викладені в позовній заяві, в силу їх необґрунтованості та непідтвердженності належними доказами.
Враховуючи ці обставини, суд має відмовити в задоволенні позову у зв’язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.
Крім того, слід врахувати, що згідно наказу Генерального прокурора №6 гн від 29.11.2006 «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» при підготовці позовів прокурори повинні забезпечувати їх повноту та вмотивованість, посилатися на конкретні докази, долучати їх до позовів.
Однак, в порушення відомчого наказу прокурором району не забезпечено повноти та вмотивованості позовної заяви. У зв’язку з цим, суд вправі в силу статті 211 ЦПК України постановити окрему ухвалу і направити її для розгляду прокурору Чернігівської області для усунення причин та умов, що сприяли вчиненню порушень прокурором району.
В. Зломинога