Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними.
Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, особа, яка бажає стягнути суму боргу з урахуванням цього індексу, має у кожному конкретному випадку підготувати обґрунтований розрахунок відповідної суми.
Для однакового та правильного застосування судами норм законодавства з питань порядку нарахування та стягнення нарахувань у зв’язку з ростом індексу інфляції вищими судовими ланками було дано роз’яснення та рекомендації:
Практика розгляду спорів щодо стягнення інфляційних нарахувань:
- Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 14 лютого 2006 р. (застосовуючи положення ст. 214 Цивільного кодексу УРСР у редакції Закону України від 08.10.1999 р. № 1136-XIV, слід враховувати прикінцеві положення зазначеного Закону про те, що цей Закон не поширюється на правовідносини, які виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання з оплатою населенням комунальних послуг)
- Постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 17 січня 2006 р. (відповідно до абзацу 2 ч. 4 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягають стягненню)
- Ухвала Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 лютого 2004 р. (порядок виплати страхових сум встановлений Законом України «Про страхування», а тому при вирішенні спорів про стягнення страхових сум положення ст. 214 ЦК України 1963 р., якою регулюються правовідносини, що передбачають відповідальність за порушення грошових зобов’язань, не застосовуються)
- Постанова Вищого господарського суду України від 21.10.2008 №8/797/07 (не допускається нарахування індексу інфляції на суму боргу, на яку вже було нараховано індекс інфляції)
- Постанова Вищого господарського суду України від 11.09.2007 №28/341-06 (втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов'язання за певний період і вони є невід'ємною складовою суми основного боргу)
В. Зломинога