ВНИМАНИЕ!

Вас автоматически перенаправит на сайт
 адвоката Зломинога Валерий

www.zlomynoga.com

Відсотки за невиконання рішення суду

Вищий господарський суд України довів до відома господарських судів правові позиції, які пов’язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм чинного законодавства і знайшли відображення в його постановах.

Мова йде, зокрема, про право звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Рішення господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних нарахувань та процентів річних не виконано, тому позивач на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) просив стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань та процентів річних за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що з прийняттям судового рішення цивільні права та обов'язки позивача як кредитора за договором стосовно боржника припиняються. Наявність зобов'язання лише у боржника в процесі виконання судового рішення свідчить про припинення договірних відносин сторін, а це унеможливлює застосування статті 625 ЦК України після ухвалення судового рішення та його фактичного виконання.

Рішенням місцевого господарського суду, з якими погодилися суди апеляційної і касаційної інстанцій, позов задоволено. Рішення мотивовано тим, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору. При цьому суд послався на приписи статей 519, 612 та 625 ЦК України.

Верховний Суд України визнав правильними висновки господарських судів стосовно стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних на існуючу заборгованість за невиконаним зобов'язанням, виходячи з такого.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №1/384-07).




Постанова Вищого господарського суду України від 26.06.2008 №1/384-07
(постанову залишено без змін постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 30.09.2008)




Постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.03.2008 №1/384-07



Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 №1/384-07




Рекомендовані статті у подібних рубриках: