ЗАПИСНИК АДВОКАТА: Постанови Пленуму Верховного Суду України

Уперше Пленум було створено у складі Єдиного Найвищого Трибуналу УСРР, положення про який було затверджене постановою ВУЦВК від 23 липня 1921 р. З того часу він пройшов (зі значною перервою — з 1938 по 1960 р.) кілька етапів свого розвитку як найвищого судового органу, що зумовлюється істотними змінами в його повноваженнях .

Останні такі зміни відбулись у зв’язку із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України і 7 лютого 2002 р. Закону «Про судоустрій України» (далі — Закон). Пленум перестав бути судовим органом і вже не переглядає судових рішень у порядку нагляду. Водночас йому надано нові повноваження. До них згідно зі статтями 110, 111, 128 Конституції України, ст. 55 Закону віднесено: обрання та звільнення з посад Голови Верховного Суду, його заступників і секретаря Пленуму; утворення судових палат, визначення їх кількісного складу, призначення та звільнення голів палат, їх заступників; визначення кількісного складу Президії Верховного Суду України та обрання до неї суддів; заслуховування інформації Голови Верховного Суду, голів його судових палат, вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та апеляційних судів щодо організації роботи відповідних судів і палат; прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України і законів; затвердження Регламенту Верховного Суду України; інші повноваження, передбачені законом.

Звичайно, важливими є всі ці повноваження. Проте з огляду на повсякденні потреби головним залишається надання роз’яснень судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства (п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону).

Незважаючи на те, що останніми роками в цьому напрямі було виконано значну роботу, ще багато постанов Пленуму потребують внесення змін і доповнень, викликаних змінами в законодавстві та формуванням нової судової практики. Деякі з них зовсім застаріли, тому існує потреба в розробленні та прийнятті нових. Передусім це стосується питань розгляду справ в апеляційному та касаційному порядках. Загалом перегляду підлягають декілька десятків чинних постанов.

Із урахуванням кількісного складу суддів Верховного Суду України та їх завантаженості судовими справами вирішити цю проблему власними силами найближчим часом нереально. У зв’язку з цим досягнуто домовленості з провідними юридичними навчальними закладами та науковими установами України про спільну роботу над проектами постанов Пленуму. Особливу активність виявили науковці та викладачі Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого. Вони погодились опрацювати майже півтора десятка проектів постанов. Звичайно ж, провідну роль у вирішенні цього завдання мають відіграти члени Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. Будемо також вдячні всім, хто долучиться до цієї роботи.

Здійснюючи нові повноваження, передбачені ст. 55 Закону, Пленум затвердив Регламент своєї діяльності; обрав Голову Верховного Суду, призначив двох його заступників, секретаря Пленуму, голову Судової палати у кримінальних справах і створив Судову палату у господарських справах, визначив її кількісний склад, призначив голову палати та його заступника; визначив кількість суддів у Президії Верховного Суду України та обрав їх до складу цього органу; неодноразово порушував перед Конституційним Судом України питання щодо конституційності законів та офіційного тлумачення положень Конституції України.

18.09.2008 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України” (щодо забезпечення єдності судової практики), авторами якого є народні депутати Шустік О. Ю. та Олійник С. В.

Проектом, зокрема, пропонується передбачити право Верховного Суду України давати судам обов’язкові для судів загальної юрисдикції роз’яснення з питань застосування законодавства та визначати неврегульовані законом процедури розгляду судових справ, звертатися до суб’єктів права законодавчої ініціативи з пропозиціями щодо ініціювання перед Верховною Радою України питань про внесення змін до чинного законодавства, надавати судам методичну допомогу, перевіряти дотримання ними законодавства при здійсненні правосуддя. А також встановити, що рішення Верховного Суду України у конкретних судових справах у частині застосування права у випадках, передбачених процесуальним законодавством, є обов’язковими для судів загальної юрисдикції при розгляді інших судових справ. Пленуму Верховного Суду України пропонується надати право на розгляд судових справ у випадках, передбачених процесуальним законодавством.

У ст. 47 Закону "Про судоустрій України" закріплено, що Верховний Суд України як найвищий судовий орган поряд зі здійсненням правосуддя забезпечує однакове застосування законодавства всіма судами загальної юрисдикції.

Такі роль і місце Верховного Суду України в системі судів загальної юрисдикції вимагають, щоб у його в арсеналі були дієві інструменти, з допомогою яких можна було б оперативно і ефективно впливати на правозастосовчу діяльність судів з метою забезпечення однакового застосування ними законодавства. У п. 3 Висновків IV зустрічі Голів Верховних Судів держав Центральної та Східної Європи, яка проводилася 12-14 жовтня 1998 року зазначається: "На Верховний Суд покладається надзвичайно важлива правова місія. Тому вкрай необхідно, щоб він мав засоби до виконання цієї місії повною мірою, упродовж розумного строку, як це встановлено ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини".

Однак, чинне законодавство, яке визначає засади діяльності Верховного Суду, не передбачає достатньо дієвих та ефективних механізмів і інструментів, з допомогою яких він міг би здійснювати свої повноваження.

Одним із основних засобів спрямування судової практики в одне русло є здійснення Судовими палатами і військовою судовою колегією Верховного Суду України судочинства у кримінальних, цивільних, адміністративних та господарських справах, а також у справах про адміністративні правопорушення. Проте, згідно з чинним законодавством рішення Верховного Суду України в конкретних справах з питань застосування права, не носять обов’язкового характеру для судів загальної юрисдикції. Не носять такого характеру і роз’яснення Верховного Суду з питань застосування законодавства, що призводить до їх ігнорування іншими судами. Пленум Верховного Суду України не має судових повноважень навіть для випадків, коли виникають спори між судами різних юрисдикцій стосовно застосування матеріального чи процесуального права.

Законом не тільки не передбачено право Верховного Суду України на законодавчу ініціативу, але й не визначено механізми ініціювання перед Верховною Радою України питань про внесення змін і доповнень до чинного законодавства. В той же час саме у Верховному Суді зосереджуються дані про недоліки чинного законодавства, суперечності і колізії, які є в ньому.

Досвід показує що на сьогоднішній день є нагальною потреба надати Верховному Суду України право визначати судові процедури у тих випадках, коли вони не врегульовані чинним законодавством.

Голова Верховного Суду України має ряд повноважень, які притаманні тільки йому. Проте механізму для здійснення цих повноважень Голова Верховного Суду України не має. Зокрема, законом не визначено в який спосіб і в яких межах він з метою ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність судді може перевірити діяльність того чи іншого судді або скаргу на нього.

У зв’язку з наведеним існує потреба у внесенні змін до Закону України "Про судоустрій" з метою утвердження ролі Верховного Суду України як найвищого судового органу у системі судів загальної юрисдикції.

Постанови Пленуму Верховного Суду України / УРСР
у цивільних, кримінальних справах та
справах про адміністративні правопорушення
(із змінами та доповненнями)

Постанови Пленуму Верховного Суду України

Рекомендовані статті у подібних рубриках: