11 жовтня 2008 року Національний Банк України своєю Постановою №319 «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» (далі – Постановою) заборонив дострокове виконання договорів за депозитними вкладами. Метою прийняття такого акту НБУ є намагання утримати грошову масу населення та підприємств всередині банківської системи.
Однак, незважаючи на суспільно корисну мету Постанови, вона все ж таки не відповідає вимогам законодавства та порушує права громадян, які користуються банківськими послугами.
Відносини між банком та вкладником є цивільно-правовими, оскільки, ґрунтуються на укладеному цивільному договорі банківського вкладу. В мережі Інтернет є багато висловлювань та позицій, що згадана Постанова НБУ є адміністративним актом, який врегульовує адміністративні відносини між НБУ та комерційними банками. З такою позицією погодитись неможливо, оскільки, у відповідності до ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До них належать також відносини між банком і клієнтом-фізичною особою щодо банківського вкладу, що регулюється ст.ст.1060-1063 ЦК України.
Статтею 4 Цивільного кодексу України встановлено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Головною нормою ЦК, яка регулює зазначені відносини є ст.1060 ЦК. Згідно ч.2 цієї статті за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. В абзаці другому ч.2 ст.1060 ЦК зазначено, що умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.
Таким чином, ми бачимо, що Постанова Національного банку як підзаконний цивільно-правовий акт суперечить вимогам закону – Цивільному кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що згідно ч.3 ст.56 Закону України «Про Національний банк України» нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.
Однак, Постанова НБУ не зареєстрована на даний час в Міністерстві юстиції України.
У відповідності до п.3 Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 №493/92 нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу (в т.ч. центральних органів виконавчої влади, яким є і НБУ в силу ст.2 ЗУ «Про НБУ»), набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Оскільки, Постанова НБУ не зареєстрована в Мін’юсті, чинності вона не набула. (також про набуття чинності іншими актами)
Отже, оскільки, Постанова не відповідає вимогам законодавства, не зареєстрована в установленому порядку та не набула чинності, вона не може бути застосована до цивільних правовідносин, а її реалізація та посилання на неї в банківських установах грубо порушує цивільні права громадян-вкладників.
В такому випадку слід звертатися за захистом своїх прав до суду, поклавши на комерційний банк обов’язок відшкодування всіх понесених збитків.
___________________районний суд ________
01000, м. _______, вул. __________буд.______,
тел. ___________________________________
Позивач: Петренко Петро Петрович
01000, м. ____, вул. ___________буд.___, кв.__
тел. ___________________________________
Відповідач: ______________________________філія
Банку «__________________________»
Код ЄДРПОУ ________, МФО ______________
01033, м. ________, вул.__________буд._____,
Тел. ___________________________________
Позовна заява
про дострокове розірвання Договору банківського вкладу і видачу вкладу, компенсацію понесених витрат та відшкодування моральної шкоди
Ціна позову _______ грн.
____________200_ року в місті __________ між відповідачем по справі – ____________ Банком "______" (далі по тексту Відповідач) в особі начальника ______________________________, та мною, позивачем по цій справі Петренко Петром Петровичем, було укладено Договір №_______ банківського вкладу (далі по тексту - Договір). Предметом Договору є розміщення мною у Відповідача депозитного вкладу в сумі ______________ гривень на строк _______ місяців з виплатою Відповідачем на мою користь відсотків на суму депозитного вкладу з розрахунку ___________ відсотків річних. Сплата процентів здійснюється Відповідачем щомісячно (в кінці строку, тощо).
_____________200_ року я виконав свої зобов'язання по Договору та вніс готівкою на депозитний рахунок _________________ гривень що підтверджується Заявою на переказ готівки №__ від ______ р. та випискою по рахунку №____________ від _________ р.
Керуючись положеннями пунктів ______ Договору та ч. 2 ст. 1060 Цивільного кодексу України я повідомив Відповідача про свій намір достроково розірвати Договір на умовах, зазначених Договором, шляхом подання Відповідачу письмової заяви, яку вручив представнику відповідача ________2009 р. (копія додається). Відмітка про вручення міститься на заяві. Письмова заява містить прохання повернути мені суму депозитного вкладу готівкою з нарахованими відсотками.
__________ 200_ р. я отримав від Відповідача письмову відмову у видачі суми вкладу та нарахованих відсотків (у випадку відмови Відповідача надати письмову відповідь на заяву, факт неповернення вкладу може бути підтверджений Випискою історії операцій по відповідному рахунку, яку необхідно витребувати в банку).
Таким чином, на момент подання цієї позовної заяви Відповідач не повернув мені суму депозитного вкладу та нарахованих відсотків, чим порушив свої зобов'язання по Договору. Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, є недопустимою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом. Ні договором ні жодним законом Відповідач свої дії не обґрунтовує, оскільки діючі закони такого права йому і не надають. Постанови ж Національного банку України силу закону не мають. Своїми діями Відповідач порушив також вимоги ст.ст. 629 та 1060 Цивільного Кодексу України, пункт 3.3 Постанови НБУ від 03.12.2003 року №516 "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами" (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 р. за N 1256/8577).
Також, відмова Відповідача від дострокового повернення депозиту спричинили мені фізичні та душевні страждання, тяжкі переживання щодо долі своїх багаторічних заощаджень. Впродовж останніх місяців я та моя родина знаходяться у скрутному матеріальному становищі. Порушився попередній уклад сімейного життя. Унаслідок матеріальних проблем та хвилювань стали виникати сварки, скандали, чого раніше у родині не було. Важко переживаючи обставини, що склалися, в мене останнім часом виникли систематичні головні та серцеві болі, порушення сну, депресія (якщо такі факти були, вони підтверджуються відповідними медичними довідками та чеками про купівлю ліків). Я вимушений витрачати свій вільний час на здійснення дій по відновленню свого порушеного права. Крім того, я не можу забезпечити належний догляд та умови життя своїй родині.
Відповідно до ст.ст. 23 та 611 Цивільного Кодексу України Відповідач повинен відшкодувати мені нанесену моральну шкоду шляхом виплати грошової компенсації, розрахунок якої додається.
Крім того, неповернення Відповідачем мені суми депозитного вкладу і нарахованих відсотків призводить до необхідності здійснення мною витрат для відновлення свого порушеного права (витрати на відправлення поштових рекомендованих листів, оплати юридичних послуг, транспортні витрати, тощо). Керуючись ст. 22 Цивільного Кодексу України Відповідач повинен відшкодувати понесені мною витрати, розрахунок яких додається.
Враховуючи зазначене, на підставі та керуючись ст. 41 Конституції України, п.п. _______________________ Договору, ст.ст. 22, 23, 386, 525, 611, 615, 629, 1060 Цивільного кодексу України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995р., ст. 50 Закону України „Про власність”, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 3.3 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, п. 37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. №7-93,
ПРОШУ
1. Достроково розірвати Договір № ___ банківського вкладу від ____ та стягнути з Відповідача на мою користь _________ грн. депозитного вкладу з нарахованими згідно умов Договору відсотками.
2. Стягнути з Відповідача на мою користь_________ грн. заподіяної мені моральної шкоди та __________ грн. витрат юридичних, поштових та інших послуг для відновлення свого порушеного права.
3. Звільнити мене від сплати держмита згідно з положеннями п. 37 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.93р. №7-93.
4. Судові витрати покласти на Відповідача.
Додатки:
1. Розрахунки заборгованості Відповідача перед мною на ___ арк.;
2. Копія Договору №___________ банківського вкладу від __________200_р.
3. Копія Заяви на переказ готівки №__ від ________200_ р. та копія Виписки по рахунку №_____________ від _______________2009 р.
4. Копія Заяви від ____________2009р. про дострокове повернення депозитного вкладу.
5. Копія Листа Відповідача №_________ від _________2009р.
6. Копія позовної заяви та додатків до неї для Відповідача.
Позивач Петренко П.П. ____________2009 р.
Досить зрозуміло та повно про те, як «вивести» гроші з банку, розповідає Роман МАРЧЕНКО (адвокат, старший партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери»)
"У незаконності постанови Національного банку України №319 від 11 жовтня 2008 року «Про додаткові заходи щодо діяльності банків», мабуть, ніхто не сумнівається. Заборонивши вкладникам достроково вилучати кошти зі своїх банківських депозитів, регулятори потопталися по правах українців, чітко прописаних у документах вищої юридичної сили, ніж постанова, — нормах Конституції і Цивільного кодексу України.
Втім, навряд чи хтось сперечатиметься і з тим, що Нацбанк порушив закон, переслідуючи благу мету — захистити від краху фінансову систему України. Попри той факт, що майже всі вітчизняні банки мають позитивний баланс і сприятливі довгострокові перспективи, панічні настрої, які витають в атмосфері, могли матеріалізуватися в силу, спроможну в найкоротший проміжок часу повалити найміцнішу світову систему. А за запасом фінансової міцності Україна перебуває далеко не на першому місці і навіть не на двадцятому. Якби відплив коштів із депозитів не зупинили, сьогодні в нас у передсмертних судомах корчилися не одиниці, а десятки банків.
Проте хоч би як позитивно сприймалися впроваджені Нацбанком обмеження для фінансової системи загалом, кожний конкретний вкладник зокрема має і моральне, і юридичне право подбати про кращу збереженість свого капіталу. Є прогнози, що фінансова криза розтягнеться на шість-сім років. У цьому разі довгострокові гривневі депозити навряд чи можуть вважатися надійним способом заощадження коштів.
Очевидно, що втрати, пов’язані з нинішніми темпами інфляції і девальвації національної валюти, не перекриваються навіть найвищими відсотковими ставками банків. За всієї поваги до США, економіка цієї країни також недостатньо сильна для забезпечення величезної маси надрукованих доларів, що розійшлися усім світом. Переводячи кошти в долари, ми не тільки ризикуємо, а й, по суті, підтримуємо економіку чужої держави, у тому числі непрямо допомагаючи фінансувати і, наприклад, війну в Іраку. Історія підтверджує, що кошти для довгострокового зберігання вигідніше переводити в такі інструменти, як дорогоцінні метали, земля, нерухомість.
М’які способи повернення коштів
Основна інтрига сьогоднішньої ситуації полягає в тому, що ніхто не знає, скільки протриває мораторій на дострокове зняття вкладів. Нацбанк плекає надію, що спокій на фінансовому ринку запанує до того, як ініціативним вкладникам вдасться зняти обмеження в судовому порядку. В іншому разі можна очікувати появи ще більш жорстких і несподіваних обмежень.
Мораторій на вилучення депозитів уже запроваджувався Нацбанком восени 2004 року під час помаранчевих подій. Тоді багато вкладників затіяли судові спори і доводили своє право на одержання депозитів у будь-який час. Та оскільки ситуація дуже швидко нормалізувалася, доступ до вкладів автоматично одержали й інші клієнти банків, причому не витрачаючи нервів, часу і грошей.
Нинішній стан справ виглядає набагато серйозніше, оскільки проблема набула масштабів глибокої загальносвітової кризи, тоді як у 2004-му вона мала характер внутрішніх політичних негараздів, а світ був спокійний і готовий нам допомагати. Тому чекати, поки «рак на горі свисне» і ситуація розв’яжеться сама по собі, нині рекомендувати навряд чи розумно.
Якщо у вас добрі стосунки із співробітниками банку, вони можуть знайти можливості оминути мораторій Нацбанку. Це можна зробити, переоформивши договір і змінивши в ньому терміни повернення депозиту. Ще одним способом виведення грошей може стати кредит, який банк видає під заставу замороженого вкладу. Можна домовитися про умови, за якими відсоткові виплати за таким кредитом будуть меншими, ніж втрати у разі дострокового зняття коштів з рахунку.
Також у практиці фірми «Ілляшев та Партнери» був випадок, коли ми, діючи від імені клієнта і погрожуючи зняти гривневий депозит, термін якого завершувався, домоглися його переведення в доларовий за вигідним обмінним курсом і на прийнятних для клієнта умовах. Нарешті, якщо банк дружньо налаштований і не схильний затягувати судовий процес і оскаржувати рішення, повернути свій вклад можна протягом місяця за допомогою стандартної судової процедури.
Жорсткий сценарій вилучення вкладів
Прийнявши рішення ступити на тропу війни, варто розуміти, що існують два опоненти в цій боротьбі — Національний банк і ваш власний банк-кривдник.
Через особливості національної судової системи виступати з позовом проти Нацбанку — намір малоперспективний, попри очевидну суперечливість його постанови. Щоб оскаржити постанову №319, потрібно звернутися до Окружного адміністративного суду Києва, якому для винесення вердикту знадобиться кілька місяців. Навіть у разі позитивного результату справа неодмінно потрапить до Київського апеляційного адміністративного суду, в якому не вистачає суддів, і має високі шанси долежати там до завершення кризи, хоч би якою тривалою вона була.
А от позов до банку — держателя депозиту може виявитися стратегічно правильним ходом. Станом на цей момент, наприклад, компанія «Ілляшев та Партнери» уже підготувала і спрямувала до судів низку позовів фізичних і юридичних осіб до різноманітних банків із вимогою про повернення вкладів. Такі позови громадяни подають до районного суду за місцем реєстрації банку, якщо за умовами договору обов’язок вирішення конфлікту не покладено на третейський суд. Аналогічно компанії повинні звертатися до господарського суду, якщо договір не містить третейського застереження. Відповідачем зазвичай виступає головний офіс — юридична особа, навіть якщо договір про банківський вклад укладався із філією.
Якщо вкладник вирішив вплутатися в справжній бій, для початку йому варто документально підкріпитися вимогами до банку. Фізособа повинна офіційно подати заяву з вимогою повернути депозит і, за можливості, одержати письмову відмову. Юрособі, у свою чергу, варто подати платіжне доручення на переказування коштів. Цей порядок стандартний, він діє, якщо інше не передбачено в депозитному договорі.
Щоб посилити вагу своїх доказів про необхідність повернення депозиту, не зайвим буде прописати в позові зазнані матеріальні збитки. Наприклад, якщо позивач укладе договір із дружньою фірмою на купівлю товару на 1 млн. грн. і відразу підпише угоду про продаж цього товару за 1,3 млн. грн., невиконання угоди внаслідок неотримання коштів з депозиту стане доказом прямих збитків у розмірі 300 тис. грн. Також можна вимагати і компенсації штрафів, накладених на вас за невиконання узятих зобов’язань.
У тому ж позові позивач вправі спробувати «вибити» і моральну компенсацію. Можна зазначити, що затримка видачі вкладу стала причиною проблем зі здоров’ям, створила проблеми в сім’ї або в якийсь інший спосіб знизила якість життя. Це може принести додаткові дивіденди, хоча у вітчизняних судах існує неписане правило про те, що моральна шкода не має компенсуватися великими сумами грошей.
На додаток можна пригрозити керівництву банку негативним піаром. Наприклад, обіцянка зібрати ще 100 вкладників і влаштувати пікет біля головного офісу, провести прес-конференцію цілком може налякати співробітників банку настільки, що вони вважатимуть повернення вкладу найменшою із можливих бід.
Ціна питання та оцінка шансів на успіх
За умов серйозного підходу до справи шанси на повернення депозиту дуже високі, на одержання додаткового відшкодування матеріальних збитків — шанси гарні, на компенсацію моральної шкоди — шанси є.
Якщо вкладник добре розбирається в юриспруденції, він може спробувати представляти свої інтереси сам. Природно, це йому обійдеться дешевше: крім суми держмита в розмірі 1% від суми позову, інших витрат реально не передбачається. Ну хіба що на поштові послуги або транспорт, якщо головний офіс банку розташований далеко.
Однак будь-яка серйозна справа боїться професіонала, і компетентний юрист підвищить шанси на успіх. Брак досвіду, навпаки, може вилитися в неправильне заповнення документів, призвести до додаткових фінансових витрат і затягти судовий процес.
Вас цікавить, як довго може тривати судовий позов? Усе залежить від позиції, яку займе банк. Якщо позиція жорстка, то на відсуджування депозиту може піти рік або навіть роки. Якщо ні, то з моменту подачі позову до моменту вступу судового рішення в силу (з урахуванням проходження апеляційної інстанції) ви можете вкластися місяця в чотири.
Приймаючи рішення про запрошення адвоката, варто врахувати, що розкид цін на такі послуги дуже великий, та навряд чи вони коштуватимуть менше 1 тис. грн. Це якщо адвокат приватно практикуючий. А в солідній юридичній фірмі розцінки на порядки вищі. Там вам грамотно складуть претензію, нарахують банку значну суму збитків, пені і штрафів, тому не виключено, що банк прийме рішення домовитися про компроміс без доведення справи до суду."
В. Зломинога