Розглянемо правові аспекти виходу учасника із складу ТОВ.
Порядок виходу із складу засновників передбачено у статуті ТОВ, у Цивільному кодексі від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі – ЦКУ), та Законі України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-XII (далі – Закон № 1576-XII).
Статтею 148 «Вихід учасника із товариства з обмеженою відповідальністю» ЦКУ передбачено наступне.
1. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлено статутом.
2. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.
За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.
Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди.
Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
3. Спори, що виникають у зв’язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом.
Отже дана стаття гарантує право вийти із складу засновників товариства, але не розкриває до кінця механізм такого виходу. Так у Законі № 1576-XII взагалі не згадується така форма, як вихід учасника із товариства. У ст. 53 Закону № 1576-XII передбачено інші форми, а саме: можливість продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
У даному випадку ЦКУ розширює право учасника саме на вихід із складу учасників ТОВ.
Основною умовою виходу із складу учасників ТОВ є диспозитивна норма, яка передбачає повідомлення інших учасників за три місяці до дати такого виходу, якщо інший термін не встановлено діючим статутом ТОВ.
Тобто законодавець надав право учасникам товариства встановлювати інший термін виходу із складу учасників ТОВ.
Будь-який вихід із складу учасників ТОВ порушує питання виплати долі такому учаснику. Однак це питання мусить вирішуватися між самими учасниками, а якщо вони не можуть досягти згоди, то – у судовому порядку.
При відмові інших учасників вирішити питання щодо виходу особи зі складу учасників ТОВ, дану справу допоможе вирішити наступний алгоритм дій.
1. На ім’я інших учасників необхідно подати нотаріальну заяву про вихід із складу учасників ТОВ із зазначенням дати, яка має передбачати строки такого виходу: три місяці або інший часовий проміжок, вказаний у статуті.
2. Через три місяці слід подати документи до Господарського суду про встановлення факту виходу із складу учасників ТОВ.
Слід зазначити, що корпоративні спори між учасниками ТОВ розглядаються саме господарським судом. Так п. 4 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. № 1798-XII визначено, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Так Президія Вищого Господарського суду України у свої Рекомендаціях господарським судам України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28.12.2007 р. № 04-5/14 зазначило наступне.
Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов’язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників. Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення – з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.
Заява про вихід учасника з товариства є формою реалізації передбаченого законом права учасника на припинення корпоративних відносин шляхом виходу з товариства, а не правочином. Враховуючи це, не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання заяви про вихід з товариства недійсною, оскільки законом не передбачено застосування такого способу захисту права.
Після виходу одним із питань, яке постає, є отримання вартості частини майна, пропорційну частці учасника у статутному капіталі товариства.
Відповідно до ст. 54 Закону № 1576-XII, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частина прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, які належить виплатити учаснику, що виходить зі складу зазначеного товариства, мають обчислюватися на дату волевиявлення такого учасника вийти з товариства, тобто на дату подання ним заяви про вихід з товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 190 ЦКУ, майном, крім речей, вважаються майнові права та обов’язки. У ч. 1 ст. 66 та у ст. 139 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-IV визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їхньому балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, котрий виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, яке належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов’язань товариства.
Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Отже такий учасник може вимагати від інших учасників (також подавши клопотання в суд) здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати зазначеному учаснику.
Адвокат Панов Віталій Сергійович
джерело: http://vbarrister.com/