Боржники-комунальники на «стовпі ганьби»

Мабуть, кожному неодноразово доводилось бачити на дверях під’їзду житлового будинку прикріплений папірець із списком мешканців – боржників за житлово-комунальні послуги. В графах цього списку міститься і номер квартири, і прізвище, і сума боргу, і навіть дата та номер договору на комунальні послуги. Причина, з якої такий список вивішують, зрозуміла багатьом – боротьба з неплатниками, так званий «чорний список» на «дошці пошани». Такі методи боротьби з неплатниками є досить поширеним явищем. Однак, слід проаналізувати наскільки такі дії є законними.

Слід почати з того, що відомості про комунальну заборгованість особи відносяться до конфіденційної інформації про особу.
Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.97 (справа Устименка) до конфіденційної інформації про особу, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані (за ст.23 Закону «Про інформацію – це національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження)).
Отже, майновий стан особи є конфіденційною інформацією про таку особу.
За змістом ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тобто, майновим станом особи є належність особі не тільки сукупності речей та майнових прав, але й нерозривно пов’язаних з цим майнових обов’язків, в тому числі грошових зобов’язань за комунальні послуги.
В даному випадку можна також застосувати аналогію права. Зокрема, у ст.145 ГК України зазначено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань.

Таким чином, із впевненістю можна стверджувати, що відомості про заборгованість за комунальні послуги особи є конфіденційною інформацією про особу.

Судовий прецедент як джерело права в світлі Закону України «Про судоустрій і статус суддів»

Вже давно триває дискусія щодо того чи в Україні діє судовий прецедент, як безпосереднє джерело права, тобто належним чином оформлене положення, на яке можна посилатися при прийнятті юридично значимих рішень. Вчені вважають, що в нашій Державі судова практика вже є джерелом права. Проте, що ж з цього приводу каже новий закон України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» ?

Так, до числа судових актів, що містять нормативні приписи, можуть бути віднесені:
- рішення Конституційного Суду України;
- нормативне тлумачення Пленуму Верховного Суду України та Вищих спеціалізованих судів;
- рішення судів загальної юрисдикції, що скасовують дію нормативних актів;
- рішення судів по аналогії закону та права, а також на основі норм права, що містять оціночні поняття;
- рішення Європейського суду з прав людини.

Зміни до процесуальних кодексів

Одночасно із прийняттям нового Закону «Про судоустрій і статус суддів» (набрав чинності 03.08.2010) внесено суттєві зміни до процесуальних законів. Зокрема, значно скорочено терміни розгляду справ та процесуальні строки на оскарження; зменшено строки давності для звернення до суду, введено заборону апеляційним судам відправляти справи на новий розгляд; запроваджено в адміністративному процесі виклик шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом); закріплено в адміністративному та цивільному процесах право особи подавати апеляційну скаргу без подання попередньої заяви про апеляційне оскарження, запроваджено автоматизовану систему документообігу у судах та багато ін.
У зв’язку зі значною кількістю внесених змін, пропонуємо ознайомитися із порівняльними таблицями до процесуальних кодексів, в яких викладено старі та нові норми. Порівняльні таблиці до кодексів допоможуть швидко та ефективно ознайомитись зі всіма змінами в процесуальному законодавстві