Слід почати з того, що відомості про комунальну заборгованість особи відносяться до конфіденційної інформації про особу.
Відповідно до п.1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №5-зп від 30.10.97 (справа Устименка) до конфіденційної інформації про особу, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані (за ст.23 Закону «Про інформацію – це національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження)).
Отже, майновий стан особи є конфіденційною інформацією про таку особу.
За змістом ст.190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Тобто, майновим станом особи є належність особі не тільки сукупності речей та майнових прав, але й нерозривно пов’язаних з цим майнових обов’язків, в тому числі грошових зобов’язань за комунальні послуги.
В даному випадку можна також застосувати аналогію права. Зокрема, у ст.145 ГК України зазначено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань.
Таким чином, із впевненістю можна стверджувати, що відомості про заборгованість за комунальні послуги особи є конфіденційною інформацією про особу.
Розголошення інформації про особу є порушенням не тільки законодавства України, але й міжнародних норм.
Згідно ч.4 ст.23 Закону України „Про інформацію“ забороняється збирання відомостей про особу без її попередньої згоди. Однак, Конституційний Суд у своєму Рішенні №№5-зп від 30.10.97 розтлумачив, що частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди. Зазначена норма Закону «Про інформацію» є логічним відтворенням статті 32 Конституції України, де також зазначено, що не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Вказаним положенням Конституції встановлено одну з гарантій невтручання в особисте життя особи, що повністю узгоджується із ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод – кожен має право на повагу до свого приватного життя.
Слід зазначити, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок (п.15 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009).
Отже, розголошення інформації про розмір заборгованості особи за комунальні послуги є прямим порушенням статті 32 Конституції України та статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Право на судовий захист.
В силу ст.270 ЦК України право на недоторканність особистого життя є особистим немайновим правом. У відповідності до ст.275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу, в тому числі шляхом звернення до суду. Встановивши при вирішенні таких спорів факт поширення інформації про приватне життя особи, що відповідає дійсності та не порочить його гідність, честь чи ділову репутацію, а також факт відсутності згоди особи на поширення цієї інформації, суд повинен захистити його право на таємницю приватного життя та може зобов'язати відповідача відшкодувати моральну шкоду.
За дії по розголошенню конфіденційної інформації про особу передбачена також кримінальна відповідальність.
У Кримінальному кодексі міститься стаття 182 «Порушення недоторканності приватного життя», за змістом якої :
Незаконне збирання, зберігання, використання або поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди або поширення цієї інформації у публічному виступі, творі, що публічно демонструється, чи в засобах масової інформації, –
караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
В. Зломинога