ВНИМАНИЕ!

Вас автоматически перенаправит на сайт
 адвоката Зломинога Валерий

www.zlomynoga.com

Узагальнення судової практики у кредитних правовідносинах

Неодмінною умовою життєздатності економіки будь-якої держави є нормальне й стабільне функціонування її кредитно-фінансових інститутів.

Інтенсивна, особливо в останні роки, інтеграція вітчизняної фінансової системи в міжнародну стала причиною того, що кризовий стан світової фінансової системи, який розпочався у 2008 р., безпосередньо відобразився й на її функціонуванні. Результатом цього для українських кредитно-фінансових організацій стало погіршення ліквідності в банківському секторі, швидке зростання/коливання курсу іноземної валюти, суттєве зменшення доходів населення та інші чинники, що призвело до великої кількості судових спорів щодо виконання кредитних договорів, договорів банківського вкладу, забезпечення договірних зобов’язань, звернення стягнення на заставлене майно, визнання договорів кредиту, поруки, застави, іпотеки недійсними тощо. Також значна кількість спорів стосується договорів, укладених в іноземній валюті, і це закономірно в умовах, коли в країні активний іноземний капітал, а національні комерційні банки інтегровані в міжнародну фінансову систему.

Проте переважна кількість спорів все ж таки пов’язана з неможливістю своєчасного виконання прийнятих на себе договірних зобов’язань як з повернення кредиту, так і вкладу через зміни у фінансовому стані учасників таких правовідносин, нерідко присутнім є й суб’єктивний фактор небажання з різних підстав повернути отримане за договором.

З огляду на викладене узагальнення судової практики розгляду цивільних справ з кредитно-банківських правовідносин є надзвичайно важливим, оскільки суди нерідко допускають помилки при застосуванні норм матеріального та процесуального права, чим не забезпечується єдність судової практики цієї категорії справ, що, у свою чергу, негативно впливає на кредитні взаємовідносини їх учасників.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України обговорила узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин.

Допуск Вищим господарським судом справ для перегляду ВСУ

Розділом ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) в редакції Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" встановлено порядок перегляду судових рішень господарських судів Верховним Судом України і запроваджено допуск Вищим господарським судом України справ до провадження.
З прийняттям нового Закону «Про судоустрій та статус суддів» та у зв'язку з потребою однакового застосування розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу, зокрема норм кодексу, які регулюють порядок перевірки ВГСУ відповідності заяв сторін та Генпрокурора про перегляд рішень господарських судів вимогам ГПК, пленум ВГСУ вирішив підготувати такі роз'яснення. Тож суддями та редакційною комісією було зроблено досконалий аналіз назрілого питання та на завершальному етапі пленуму ВГСУ було прийнято відповідну постанову.

Даною постановою пленуму роз'яснено наступне:

Процесуальні порушення працівників ДАІ

Переглянувши тисячі рішень судів з приводу оскарження постанов ДАІ про притягнення водіїв до відповідальності за порушення ПДР, вдалося відокремити найбільш поширені процесуальні порушення працівників ДАІ, які можна використати проти них у суді.
Серед них, зокрема, спотворення обставин у протоколі, зазначення в протоколі як додатком постанову, вписування у протокол неіснуючих свідків, незалучення свідків взагалі, посилання на неналежні докази, порушення права на захист та ін.

Всі ці порушення можна сміливо класти в основу адміністративного позову при оскарженні постанов ДАІ.

У відповідності до ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Норми КУпАП встановлюють підстави та порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності у зв’язку з адміністративними правопорушеннями, в тому числі вчиненими і на транспорті.