З прийняттям нового Закону «Про судоустрій та статус суддів» та у зв'язку з потребою однакового застосування розділу ХІІ-2 Господарського процесуального кодексу, зокрема норм кодексу, які регулюють порядок перевірки ВГСУ відповідності заяв сторін та Генпрокурора про перегляд рішень господарських судів вимогам ГПК, пленум ВГСУ вирішив підготувати такі роз'яснення. Тож суддями та редакційною комісією було зроблено досконалий аналіз назрілого питання та на завершальному етапі пленуму ВГСУ було прийнято відповідну постанову.
Даною постановою пленуму роз'яснено наступне:
1. Заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів може бути подана після їх перегляду в касаційному порядку (стаття 111-15ГПК), тобто лише після прийняття Вищим господарським судом України постанови за наслідками розгляду касаційної скарги.
Що ж до ухвал Вищого господарського суду України, то заяви про їх перегляд подаються за одночасної наявності двох умов:
- ця ухвала перешкоджає провадженню у справі; такими ухвалами є, зокрема, ухвали про зупинення касаційного провадження, залишення касаційної скарги без розгляду, припинення касаційного провадження.
- судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.
До кола ухвал, стосовно яких може бути подана відповідна заява, не відносяться ухвали, постановлені згідно з приписами розділу ХІІ-2 ГПК.
2. Правом на звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень господарських судів наділено сторін у справі та Генерального прокурора України.
Зі змісту статті 121 Конституції України, статей 2 і 29 ГПК та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", а також рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 у справі №1-1/99 випливає, що Генеральний прокурор України може звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Оскільки треті особи у справі користуються правами і несуть обов'язки сторін (статті 26 і 27 ГПК), то й вони мають право на звернення з такими заявами.
Органи державної виконавчої служби за правилами, встановленими розділом ХІІ-2 ГПК, можуть також оскаржувати судові рішення господарських судів, прийняті за їх участю на стадії виконавчого провадження і переглянуті в касаційному порядку.
Сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів) і боржник (банкрут) та інші учасники відповідного провадження на загальних підставах вправі подавати заяви про перегляд судових рішень господарських судів.
3. Встановлений статтею 111-16 ГПК перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним.
Отже, неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
4. Необхідно мати на увазі, що прийняття касаційною інстанцією постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору зі справи, а тому відповідні постанови не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому розділом ХІІ-2 ГПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.
5. Частиною першою статті 111-17 ГПК встановлено, що заява про перегляд судових рішень господарських судів подається протягом одного місяця з дня ухвалення:
1) судового рішення, стосовно якого подано заяву про перегляд судових рішень господарського суду.
При цьому законом не встановлено будь-яких обмежень щодо моменту прийняття судового рішення, на яке у відповідній заяві може бути здійснено посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 ГПК. У зв'язку з цим зазначеним судовим рішенням може бути й таке судове рішення суду касаційної інстанції, яке ухвалене до набрання чинності Законом за правилами, встановленими для перегляду судових рішень у касаційному порядку, і не скасоване Верховним Судом України; водночас до відповідних судових рішень не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах;
2) судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, якщо воно ухвалене пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.
За змістом відповідної норми судовим рішенням, про перегляд якого подається заява, може бути й не скасоване Верховним Судом України судове рішення Вищого господарського суду України, ухвалене до набрання чинності Законом, але не раніше ніж за рік до ухвалення судового рішення, на яке здійснюється відповідне посилання. Недодержання умови щодо зазначеного річного строку є підставою для відмови у допуску справи до провадження.
6. Місячний строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, встановлений частинами першою і другою статті 111-17 ГПК, є процесуальним і може бути відновлений за загальними правилами, встановленими статтею 53 ГПК. Про таке відновлення зазначається в ухвалі, постановленій про допуск справи до провадження (частина друга статті 111-21 ГПК).
Строк, передбачений частиною першою статті 111-17 ГПК, обчислюється з дня ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції.
7. У разі якщо заяву подано без додержання вимог статей 111-18 та 111-19 ГПК, суддя-доповідач постановляє ухвалу, якою заявник повідомляється про недоліки заяви та про строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути. Цей строк повинен бути розумно необхідним, тобто достатнім для усунення усіх недоліків заяви з урахуванням тривалості поштообігу.
8. Повернення заяви з підстав, передбачених частиною четвертою статті 111-20, здійснюється шляхом постановлення відповідної ухвали суддею-доповідачем одноособово.
9. Частиною п'ятою статті 111-20 ГПК передбачена можливість повторного звернення із заявою про перегляд судового рішення господарського суду після повернення такої заяви Вищим господарським судом України. Це повторне звернення має здійснюватися в межах загального строку, визначеного частиною першою статті 111-17 ГПК; водночас заявник не позбавлений права в разі необхідності звернутися до Вищого господарського суду України з клопотанням про відновлення даного строку, а названий суд - відновити його за загальними правилами, встановленими статтею 53 ГПК, із зазначенням про таке відновлення в ухвалі, постановленій про допуск справи до провадження (частина друга статті 111-21 ГПК).
Відсутність клопотання про відновлення пропущеного строку або відмова в його відновленні тягне за собою відмову в допуску справи до провадження.
10. Якщо заяву про перегляд судових рішень господарських судів після розгляду відповідної заяви однієї із сторін у справі подано також іншою стороною в тій же справі, то питання про допуск справи до провадження або відмову в допуску за такою заявою іншої сторони вирішується на загальних підставах.
11. Вирішення питання про допуск справи до провадження здійснюється колегією у складі п'яти суддів Вищого господарського суду України шляхом постановлення ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску з викладенням мотивів вчинення відповідної процесуальної дії та з посиланням на норми законодавства. При цьому визначений частиною другою статті 111-21 ГПК п'ятнадцятиденний строк для постановлення згаданої ухвали слід обчислювати з дня надходження до Вищого господарського суду України відповідної заяви, яка узгоджується з вимогами статей 111-18 та 111-19 ГПК.
Якщо заяву подано без додержання вимог статей 111-18 та 111-19 ГПК і заявник повідомлявся про недоліки заяви, то п'ятнадцятиденний строк для постановлення ухвали про допуск справи до провадження або відмову в такому допуску обчислюється відповідно з дня усунення недоліків або з дати закінчення строку, який встановлювався для їх усунення. При цьому днем усунення недоліків вважається дата надходження до Вищого господарського суду України належним чином оформлених матеріалів зазначеної заяви.
12. Оригінали ухвал Вищого господарського суду України, постановлених у зв'язку з розглядом заяв про перегляд судових рішень господарських судів, з доданими до них документами надсилаються тим судам, де знаходяться матеріали справ, в яких оскаржуються судові рішення, для приєднання до матеріалів таких справ. Виняток становлять ухвали Вищого господарського суду України про допуск справи до провадження, які разом із заявами про перегляд судових рішень та доданими до них документами надсилаються до Верховного Суду України (частина третя статті 111-21 ГПК).
13. Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" не передбачено розміру ставок державного мита із заяв про перегляд судових рішень господарських судів, а постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 № 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" - розміру названих витрат з відповідних заяв.
Отже, до внесення необхідних змін до зазначених Декрету і постанови у Вищого господарського суду України немає правових підстав для постановлення ухвал, передбачених частинами другою і четвертою статті 111-20 ГПК, у зв'язку з тим, що до заяви про перегляд судових рішень господарських судів не додано документів про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова пленуму Вищого господарського суду України
«Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-2
Господарського процесуального кодексу України»
№2 від 11 жовтня 2010 року