20 січня 2008 року суддя Демченко С.Ф. звернувся із заявою про відставку.
Згідно із пунктом 9 частини п’ятої статті 126 Конституції України та пунктом 9 частини першої статті 15 Закону України "Про статус суддів" суддя звільняється з посади у разі подання суддею заяви про відставку.
Таким чином, Демченко С.Ф. не має права знаходитися на посаді судді Вищого господарського суду України у зв'язку з відставкою та досягненням шістдесяти п'яти років (пенсійного віку), а через це незаконним є здійснення ним адміністративних повноважень голови Вищого господарського суду України.
Відповідно до порядку, визначеному пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України", згідно якої відповідна кваліфікаційна комісія суддів вносить до Вищої ради юстиції пропозиції про прийняття подання про звільнення судді – в.о. Голови Вищого господарського суду України В.Москаленко 21 січня 2008 року звернувся до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з поданням щодо звільнення Демченка С.Ф. з посади судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.
Вищою кваліфікаційною комісією суддів України питання про звільнення Демченка С.Ф. з посади судді Вищого господарського суду України розглядалося неодноразово.
21 жовтня 2009 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України подала до Вищої ради юстиції пропозицію щодо звільнення Демченка С.Ф. з посади судді, у відповідності до пункту 3 частини першої статті 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України", згідно якої пропозиція про прийняття подання про звільнення суддів вноситься відповідною кваліфікаційною комісією суддів до Вищої ради юстиції.
4 грудня 2009 року Вища рада юстиції звернулася до Верховної Ради України з поданням про звільнення Демченка С.Ф. з посади судді Вищого господарського суду України, у відповідності до пункту 4 частини першої статті 17 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України", згідно якої Вища рада юстиції за пропозицією відповідної кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення судді до Верховної Ради України.
Згідно із частиною першою статті 19 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" подання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається Комітетом Верховної Ради України в місячний строк з дня його надходження.
Таким чином, Комітет Верховної Ради України з питань правосуддя мав розглянути питання про звільнення Демченка С.Ф. з посади судді Вищого господарського суду України не пізніше 4 січня 2010 року.
У відповідності до частини третьої статті 19 Закону України "Про порядок обрання на посаду та звільнення з посади професійного судді Верховною Радою України" секретаріат Комітету Верховної Ради України у триденний строк з дня надходження подання поширює серед народних депутатів України через Апарат Верховної Ради України список суддів, які пропонуються для звільнення із займаних посад, із зазначенням дня та часу засідання Комітету Верховної Ради України.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, в порушення зазначених норм закону, Комітетом Верховної Ради України з питань правосуддя жодної інформації з цього питання не надавалося, про день та час свого засідання нікого не повідомлялося, зазначене питання не розглядалося, жодних рішень щодо нього не приймалося.
Така протиправна бездіяльність Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя щодо залишення без розгляду питання про звільнення Демченка С.Ф. з посади судді Вищого господарського суду України призводить до порушення Конституції України, Закону України "Про судоустрій України", Закону України "Про статус суддів", дискредитує Україну як правову державу та призводить до втрати її іміджу на міжнародній арені.
Необхідність термінового вирішення справи щодо розгляду Верховною Радою України питання про звільнення Демченка С.Ф. з посади судді та припинення ним адміністративних повноважень голови Вищого господарського суду України викликана тим, що закінчилися його повноваження судді у зв’язку із поданням заяви про відставку, а зволікання з вирішенням цього питання може призвести до дестабілізації системи господарських судів, пов’язаних з невизначеністю статусу голови Вищого спеціалізованого суду, завдає великих ускладнень в організаційному керівництві діяльністю Вищого господарського суду України, ставить під сумнів легітимність наказів та рішень, прийнятих Демченком С.Ф. як головою Вищого господарського суду України, а отже – до погіршення стану правосуддя в державі та захисту конституційних прав і свобод людини та громадянина.
Крім того, 21 лютого 2008 року судді Вищого господарського суду України Демченку С.Ф. виповнилось шістдесят п’ять років.
Частиною другою статті 16 Закону України "Про судоустрій України" передбачено, що судді, обрані безстроково, перебувають на посаді судді до досягнення ними шістдесяти п'яти років.
У відповідності до речення першого частини третьої статті 15 Закону України "Про статус суддів" суддя не пізніш як за місяць до досягнення 65-річного віку повинен подати особисту заяву про припинення своїх повноважень на ім'я голови суду чи голови вищестоящого суду, органу, який призначив або обрав суддю.
Однак, в порушення зазначеної норми суддею Вищого господарського суду України Демченком С.Ф. заяви про звільнення з посади судді у зв’язку із досягненням ним шістдесяти п’яти років – подано не було. Демченко С.Ф. звертався лише із заявою про відставку від 20 січня 2008 року.
Згідно із реченням другим частини третьої статті 15 Закону України "Про статус суддів" в разі неподання в установлений термін особистої заяви повноваження судді припиняються через місяць з дня досягнення відповідного віку без права на відставку.
При цьому за вказівками частини сьомої статті 20 Закону України «Про судоустрій» припинення повноважень судді припиняє здійснення ним повноважень на адміністративній посаді в суді.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, повноваження судді Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. припинилися – 21 березня 2008 року, а тому він не має права знаходитися на посаді судді у зв'язку з досягненням шістдесяти п'яти років, а через це незаконним є здійснення ним адміністративних повноважень голови Вищого господарського суду України.
Разом з тим, з 22 березня 2008 року адміністративну посаду Голови Вищого господарського суду України – необхідно вважати вакантною. Порядок виконання обов’язків Голови Вищого господарського суду України у такому випадку чітко визначено законом.
Згідно з частиною п’ятою статті 41 Закону України «Про судоустрій України» у разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності – один із заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків.
Цей порядок не може бути змінений інакше, як шляхом внесення змін до вказаного Закону.
Слід зазначити, що закон містить імперативний припис і передбачає не право, а обов’язок першого заступника голови вищого спеціалізованого суду, а за його відсутності – відповідного заступника у такому випадку приступити до виконання обов’язків голови вищого спеціалізованого суду.
Крім того, 26 травня 2005 року Голова Верховного Суду України видав лист №1-5/454 з роз'ясненням вимог частини сьомої статті 20 Закону, згідно з якими у разі закінчення повноважень судді, який займав адміністративну посаду, його обов'язки на підставі статей 24, 28, 29, 41, 42 Закону виконують відповідно перший заступник голови, заступник голови або старший за віком суддя.
З точки зору права така ситуація є неприпустимою, її не може бути виправдано жодним чином, оскільки це порушує правові засади функціонування державної влади, ставить під загрозу виконання цим судом завдань зі здійснення правосуддя, зумовлює зневіру суспільства у справедливість суду, підриває його авторитет.