Норма частини 3 ст.10 Закону покладає на суб’єкта природної монополії здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти": Суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".
Однак, 02.04.2008 Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» втратив чинність на підставі Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»»: Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти". Отже, норма частини 3 ст.10 Закону України «Про природні монополії» тимчасово не діє до прийняття Верховною Радою України Нового Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». Проект Нового Закону знаходиться на даний час на розгляді у Верховній Раді України.
На сьогоднішній день єдиним нормативно-правовим актом, який регулює порядок закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, є Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №921 від 17.10.2008 в редакції Постанови від 19.11.2008 за №1017, оскільки прийняте на виконання Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»»: Кабінету Міністрів України затвердити Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти на основі тексту Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" в редакції, що діяла станом на 17 листопада 2004 року, за виключенням його положень, які суперечать вимогам СОТ.
Згідно підпункту 4 пункту 2 Положення під терміном “державні кошти” слід розуміти кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення діяльності зазначених органів, коштів підприємств.
Виходячи із зазначеного, в більшості випадків, поняття кошти суб’єкта природної монополії не відносяться до державних коштів, в тому числі і до коштів підприємств, оскільки, підпунктом 13 пункту 2 Положення визначено, що підприємства — це державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належать державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків. Отже, якщо суб’єкт природної монополії не відноситься до такого переліку, тобто, не є державним, казенним підприємством чи підприємством, у статутному капіталі якого державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, то вести мову про зобов’язання проводити тендерні процедури таким суб’єктом недоречно.
Ще однією важливою умовою є те, щоб суб’єкт природної монополії не був розпорядником державних коштів. Відповідно до підпункту 18 пункту 2 Положення розпорядниками державних коштів є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи та організації, визначені Конституцією України і законодавством, підприємства, а також підприємства, установи чи організації, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов’язань і здійснення платежів.
Таким чином, дане Положення не поширює свою дію на суб’єкта природної монополії, а останнє не зобов’язане дотримуватись його вимог за умов, що такий суб’єкт не є державним, казенним підприємством чи підприємством, у статутному капіталі якого державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, та не є розпорядником державних коштів.
Зазначені суб’єкти природної монополії не мають обов’язку проводити тендерні процедури при закупівлі товарів, робіт чи послуг у відповідності до яких-небудь чинних на даний час законодавчих чи нормативно-правових актів. Здійснення процедур закупівель товарів, робіт чи послуг цими суб’єктами є їх правом. Крім того, під час реалізації цього права не обов’язково керуватися Положенням, Суб’єкт природної монополії вправі проводити тендерні закупівлі на інших умовах, відмінних від Положення.
В. Зломинога