Останнім часом суб’єкти господарювання все частіше зазнають тиску зі сторони Служби безпеки України, яка намагається будь-яким способом заволодіти їх документами, що містять цінну конфіденційну інформацію про господарську діяльність.
Одним із шляхів заволодіння такою інформацією є звернення СБУ до Апеляційного суду з поданням щодо надання дозволу на витребування у підприємств документів щодо їх фінансово-господарської діяльності. Апеляційний суд відкрито сприяє незаконним вимогам СБУ і за результатами розгляду такого подання, як правило, виносить постанову, якою зобов’язує суб’єкта господарювання надати Службі безпеки України ті чи інші документи у визначений в постанові термін. Єдиною мотивацією винесення подібної постанови суд зазначає наявність достатніх підстав вважати, що в таких документах містяться дані, які мають доказове значення, а без витребування документів отримати їх неможливо, і посилається при цьому на вимоги п.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Крім того, в резолютивній частині постанови суд зазначає, що постанова оскарженню не підлягає та на неї не може бути внесено подання прокурором.
Здавалося б, що в такій непривабливій для підприємства ситуації нічого зробити вже неможливо і потрібно виконувати постанову, віддавати документи СБУ та нервово чекати постанови про порушення кримінальної справи, як то зазвичай буває.
Однак, слід враховувати, що така Постанова Апеляційного суду винесена з порушенням норм законодавства, а тому не може бути виконана, а її дія має бути зупинена.
Відповідно до ч.5 ст.97 КПК України повідомлення про злочини можуть бути перевірені до порушення кримінальної справи шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, але окремі з них проводяться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника структурного підрозділу або його заступника. За змістом п.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» для витребування даних, що характеризують діяльність підприємства, вимагається дозвіл суду. Тому подання Служби безпеки України повинно було бути перевірено на предмет його законності прокурором, який відповідно до ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» наглядає за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукових заходів органами дізнання, і з ним погоджено.
Подання Служби безпеки України з прокурором зазвичай не погоджено, проте суд не звертає уваги на дані порушення закону і необґрунтовано приймає його до розгляду.
Крім того, апеляційний суд при прийнятті до провадження подання Служби безпеки України не дотримується правил підсудності, передбачених статтями 33, 34 КПК України, та не бере до уваги, що такі подання розглядаються не апеляційним, а місцевим судом, в районі діяльності якого вчинено злочин, а якщо місце його вчинення встановити не можна, то місцевим судом, в районі діяльності якого проводиться дізнання або оперативно-розшукові заходи, і виносить незаконне судове рішення про надання органу дізнання документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства.
Відповідно до ч.5 ст.97 КПК України повідомлення про злочини можуть бути перевірені до порушення кримінальної справи шляхом проведення оперативно-розшукових заходів, але окремі з них проводяться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням керівника структурного підрозділу або його заступника. За змістом п.4 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» для витребування даних, що характеризують діяльність підприємства, вимагається дозвіл суду. Тому подання Служби безпеки України повинно було бути перевірено на предмет його законності прокурором, який відповідно до ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» наглядає за додержанням законів під час проведення оперативно-розшукових заходів органами дізнання, і з ним погоджено.
Подання Служби безпеки України з прокурором зазвичай не погоджено, проте суд не звертає уваги на дані порушення закону і необґрунтовано приймає його до розгляду.
Крім того, апеляційний суд при прийнятті до провадження подання Служби безпеки України не дотримується правил підсудності, передбачених статтями 33, 34 КПК України, та не бере до уваги, що такі подання розглядаються не апеляційним, а місцевим судом, в районі діяльності якого вчинено злочин, а якщо місце його вчинення встановити не можна, то місцевим судом, в районі діяльності якого проводиться дізнання або оперативно-розшукові заходи, і виносить незаконне судове рішення про надання органу дізнання документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства.
З вищезазначених підстав Генеральна прокуратура України, керуючись ст.ст.20, 21 Закону України «Про прокуратуру», п.10 ст.14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», вправі внести до Верховного Суду України протест на Постанову апеляційного суду щодо надання дозволу на отримання даних, що характеризують діяльність підприємства. Слід зазначити, що протест зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом. Але, оскільки, у Верховного Суду України відсутня процедура розгляду протестів Генерального прокурора України, внесений протест розглянутий не буде, а дія Постанови Апеляційного суду буде зупинена.
Отже, якщо суб’єкт господарювання сумнівається в правомірності подібної Постанови Апеляційного суду, слід негайно звертатись до Генеральної прокуратури України з проханням опротестувати таку Постанову.
*Протест 1
*Протест 2
*Протест 3
В. Зломинога