Уперше Пленум було створено у складі Єдиного Найвищого Трибуналу УСРР, положення про який було затверджене постановою ВУЦВК від 23 липня 1921 р. З того часу він пройшов (зі значною перервою — з 1938 по 1960 р.) кілька етапів свого розвитку як найвищого судового органу, що зумовлюється істотними змінами в його повноваженнях .
Останні такі зміни відбулись у зв’язку із прийняттям 28 червня 1996 р. Конституції України і 7 лютого 2002 р. Закону «Про судоустрій України» (далі — Закон). Пленум перестав бути судовим органом і вже не переглядає судових рішень у порядку нагляду. Водночас йому надано нові повноваження. До них згідно зі статтями 110, 111, 128 Конституції України, ст. 55 Закону віднесено: обрання та звільнення з посад Голови Верховного Суду, його заступників і секретаря Пленуму; утворення судових палат, визначення їх кількісного складу, призначення та звільнення голів палат, їх заступників; визначення кількісного складу Президії Верховного Суду України та обрання до неї суддів; заслуховування інформації Голови Верховного Суду, голів його судових палат, вищих спеціалізованих судів, Касаційного суду України та апеляційних судів щодо організації роботи відповідних судів і палат; прийняття рішення про звернення до Конституційного Суду України з питань конституційності законів та інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції України і законів; затвердження Регламенту Верховного Суду України; інші повноваження, передбачені законом.
Звичайно, важливими є всі ці повноваження. Проте з огляду на повсякденні потреби головним залишається надання роз’яснень судам загальної юрисдикції з питань застосування законодавства (п. 6 ч. 2 ст. 55 Закону).