Вищий господарський суд України довів до відома господарських судів правові позиції, які пов’язані із застосуванням Верховним Судом України деяких норм чинного законодавства і знайшли відображення в його постановах.
Мова йде, зокрема, про право звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.
Предмет та підстава позову за ГПК
Частина 4 статті 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Ці права певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Диспозитивність означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються здебільшого за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі:
Ці процесуальні права можливо реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції. У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Позивач вправі до прийняття рішення по справі:
- змінити підставу або предмет позову;
- збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 ГПК в цій частині;
- відмовитись від позову;
- зменшити розмір позовних вимог.
Ці процесуальні права можливо реалізувати лише до прийняття рішення, тобто в суді першої інстанції. У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначається: передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Ця норма не застосовується під час розгляду справи в інших інстанціях. Зазначені права можуть бути використані позивачем також під час нового розгляду справи у першій інстанції після скасування рішення і передачі у встановленому порядку справи на новий розгляд суду першої інстанції.